Що робити новому прем'єру з чужими "любими друзями"

Зараз у ЗМІ активно обговорюють нові чутки про переформатування уряду. Так, за інформацією журналістів, головним претендентом на посаду прем'єр-міністра сьогодні є спікер Володимир Гройсман. Склад його уряду попередньо виглядатиме наступним чином: нинішній керівник Адміністрації президента Борис Ложкін претендує на посаду першого віце-прем'єра-міністра, який куруватиме економіку, віце-прем'єром залишиться Геннадій Зубко.

Міністром фінансів може стати Іван Міклош, екс-міністр економіки Словаччини, а віце-прем'єром з євроінтеграції депутат Іванна Климпуш-Цинцадзе, яка раніше очолювала організацію «Ялтинська європейська стратегія», яку організовував олігарх Віктор Пінчук.

За Арсенієм Яценюком та Народним Фронтом в разі досягнення домовленостей залишається п'ять міністерських "портфелів". Зокрема, вочевидь, міністерство внутрішніх справ на чолі з Арсеном Аваковим та міністерство юстиції на чолі з Павлом Петренком. Також замість Сергія Квіта Міністерство освіти має очолити нардеп від "Народного фронту" Лілія Гриневич. Державну фіскальну службу - за попередньою домовленістю - очолить Ніна Южаніна. Міністерство охорони здоров'я - заступник глави АП Дмитро Шимків, Міністерство культури - народний артист України Євген Нищук, який уже посідав цю посаду одразу після Революції Гідності.

Фактично коаліція буде створена на двох – між БПП та НФ. Можливо, до коаліції долучиться Олег Ляшко разом зі своїми «радикалами». Також до більшості можуть долучити позафракційних, "Відродження", людей Коломойського. Про «Батьківщину» та «Самопоміч», схоже, можна забути як про учасників коаліції. Обидві сили явно налаштовані на перевибори Верховної Ради. У будь-якому разі, без двох цих фракцій коаліція може прожити, але стабільною її назвати буде важко. Зрештою, і за участі дрібночленів вона ніколи не була стабільною. Нелегка справа координувати нову конфігурацію випаде, швидше за все, Андрію Парубію, який планується на спікера. А допомогати йому буде в якості першого віце-спікера нинішній предстваник президента у ВР Степан Кубів.

Якщо така політично-управлінська система буде вибудувана, то Петро Порошенко і, зрештою, Володимир Гройсман дуже ризикиють. І ось чому.

Ми вже писали, що Яресько - це останній шанс України. Програшний. Пояснювали ми цю тезу тим, що у нинішньої влади при теперішніх суспільних настроях є зараз тільки одна спроба змінити ситуацію. Якщо цього не вийде зробити, то питання постане про цілковиту заміну влади разом з президентом, що несе внутрішньо- та зовнішньополітичні ризики. Від того, що прізвище Яресько змінюється на Гройсмана всі ці ризики не зменшуються. А з урахуванням того, що владний пасьянс розписується фактично на двох - БПП та НФ, то в чомусь і збільшуються.

По-перше, Порошенко та БПП втрачають такий громовідвід як НФ та Яценюк (правда, він вже фактично перестав виконувати цю функцію). В новому форматі президент починає нести всю відповідальність за діяльність уряду та парламенту, а також і за "любих друзів" Яценюка - Авакова, Петренко та інших. 

По-друге, нестабільність більшості в парламенті буде дуже заважати роботі Кабміну, законопроекти якого можуть гальмуватися зусиллями дрібних лобістів, які торгуватимуть своїми голосами. Прицьому уряду Гройсману слід очікувати нещадної критики і постійної розкачки ситуації з боку Саакашвілі, Тимошенко та Опоблоку, а також "Самопомочі", яка, звісно, поводитеме себе більш стримано. Нагадаємо, що інтереси Садового у Львові для нього над усе - а забезпечити їх без співпраці з Кабміном складно. 

По-третє, варто розуміти, що хоча Володимир Гройсман і зарекомендував себе як ефективний менеджер на посаді мера Вінниці (зрештою, як і спікеру йому вдавалося вдало розрулювати різні ситуації у ВР), але в цьому обласному центрі в нього була своя команда, яку він ретельно формував роками.  Інша справа – це наявність абсолютно різношерстої міністерської "тусовки", яка обрана за квотним принципом. В уряді існуватимуть зразу кілька незалежних центрів впливу - наприклад, Авакова та Ложкіна, які підкорятимуться прем'єру лише умовно і посилено інтригуватимуть. В таких умовах зробити прорив, насамперед, в економіці, соціальній політиці та у боротьбі з корупцією, буде надзвичайно складно. І якщо суспільство не побачить протягом 6 місяців, хоч якісь позитивні зсуви, то з суспільною відразою до нової коаліції БПП та НФ, уряду та Порошенка можна буде порівняти хіба що нинішній антирейтинг Яценюка. Або його папєрєдніка Азарова. До речі, не виключено, що Яценюк як поки що прем'єр, а потім уже як "папєрєднік" робитиме усе, щоб довести - він в якості глави Кабміну був не найгірший варіант. Це буде потрібно Арсенію Петровичу не лише, щоб помститися, але й для того, щоб продовжити свою політичну кар'єру. 

Що робитиме в цих умовах Захід? Споглядатиме, по можливості співпрацюючи, але по мірі наростання втоми, схиляючись до радикального перезавантаження влади через перевибори і президента, і парламенту. Для України це досить песимістичний сценарій, адже, вона знову все починатиме з початку. І уникнути цього, в принципі, можна - справа за малим, як це не банально звучить, владі пора починати щось робити.