Хто може зняти “панамку” з політичного Олімпу

Друга серія “панамагейту” в Україні почалась достатньо мляво. Свіжа порція компромату — про те, що бенефіціаром офшорної компанії Intraco Management Ltd, яку давно пов'язували з Порошенком та Кононенком, є заступник генерального директора корпорації "Рошен" Сергій Зайцев, а також про факт купівлі цією компанією 500 тонн авіаційного пального у “Газпрому”, незадоволення, звичайно, викликала — але що далі робити з цим незадоволенням, суспільство, схоже, не зовсім розуміє.

Особливо на тлі того, що список причетних до офшорів охоплює значну частину політичного та виконавчого Олімпу. Хтось реально ховав прибуток в офшорках, хтось тримав їх “на всяк випадок”, хтось сплачував через них за відпочинок чи навчання дітей. Хтось — як начальник люстраційного департаменту Мінюсту Тетяна Козаченко — просто “обслуговував інтереси” серйозних дядечок і тіточок у якості юриста, бухгалтера чи як завгодно іще. Об'єднувало цих людей одне — живучи за рахунок цієї країни і будучи нерідко причетними до вищих ешелонів влади, довірити свої гроші українським банкам чи промислові активи - українській правовій системі вони не наважувались.

При тому,схоже, всі без винятку фігуранти списків впевнені у тому, що оскільки в історію вляпався сам президент — ніякого адекватного розслідування не буде. Шум — буде, PR — буде, а от розслідування — ні.

Звичайно, публічно “обуритись” встигли всі, кому це було вигідно. Ляшко, Тимошенко і “Самопоміч” захотіли негайно створити тимчасову слідчу комісію у стінах парламенту. Що дасть їм чудесну можливість ще довгий час “підтримувати медіатему” публічними роздумами про корумпованість президента і пропрезидентської політсили. І навіть часом потрапляти з тим в об'єктиви та на шпальти ЗМІ.

От Тимошенко для кращого ефекту вирішила до ТСК по президентських офшорах нагадати про свій намір створити ще й комісію по діяльності уряду Яценюка. Одного — за офшори, а другого — певно, за їх відсутність.

Втім, негативним піаром вся ця історія й обмежиться. Хто не вірить — може подивитись на сухий залишок діяльності десятків інших ТСК, щедро створюваних парламентом за роки роботи.

І саме достатньо млява реакція суспільства на “офшорну історію” є гарантією того, що ніяких помітних рухів, спрямованих нехай не на розслідування — на банальне відмивання від влади ми не дочекаємось. Оскільки сподівання Банкової на те, що “проблема розсмокчеться сама по собі” цього разу цілком може спрацювати. Проблема — розсмокчеться. А пляма на репутації не тільки Петра Порошенка, але і його політсили залишиться. Врешті, то півбіди — пляма не смертельна і цілком заслужена. Гірше те, що вся історія стає іще одним штрихом до невеселої “народної мудрості” про те, що “ті крали — і ці такі самі”, “ніщо й ніколи не зміниться”, чи “в чому різниця між Єфремовим, Азаровим і Порошенком”. “Мудрості”, за яку, крім всього решту, куратори ольгінських тролів віддали б місячну зарплатню. “Мудрості”, яка мертвою хваткою тримає нас в тому багні, у якому ми борсаємось вже чверть століття — лиш раз на декілька років на коротку мить виринаючи на поверхню в момент чергового Майдану.

З якоїсь точки зору, в чинного президента — якщо він впевнений у власній невинуватості — і справді небагато способів переконати у ній громадян. Розслідуванню, проведеному українськими правоохоронцями, все рівно ніхто не повірить. “Розслідування” ТСК ніхто й не слухатиме.

Єдиним, схоже, виходом могло би стати розслідування, проведене іноземними фахівцями — будь то американська FATF чи хоч би польське Центральне антикорупційне бюро, яке якраз зараз допомагає Україні боротись з контрабандою. Публічний висновок достатньо авторитетних фахівців по боротьбі з корупцією про відсутність складу злочину у діях президента та його оточення міг би підвести риску під безкінечною балаканиною, якою заповнять ефіри та шпальти “слідчі” з парламентської ТСК. І навіть дозволити всерйоз взятись за всіх решту фігурантів “панами”. Але цього не трапиться. Не царське це діло — на допити ходити.