Геращенко і терористична війна. Кому вигідне вбивство українських політиків і журналістів

Спроба замаху на нардепа Антона Геращенка, слава Богу, провалилася. Проте про цю історію говоритимуть ще дуже довго. І говоритимуть багато з того, що вигідне Росії

Політичний оглядач
Геращенко і терористична війна. Кому виг…

Отже, дуже коротко: Служба безпеки затримала двох осіб, обоє – громадяни України -  підозрюваних у підготовці замаху на народного депутата Антона Геращенка. Їхнім куратором був громадянин Росії, який знаходиться у Бєлгороді. Спочатку імені потенційної жертви в СБУ не повідомили, хоча записи розмов підозрюваних з’явилися у мережі досить оперативно. І лише вночі стало відомо: убити хотіли близького соратника глави МВД Арсена Авакова Антона Геращенка.

Спочатку кілька вражень про заяву СБУ. Перше – ім’я потенційної жертви все ж потрібно було називати відразу. Геращенко – публічна особа, і у випадку запитань до нього з боку преси, він міг би або відповісти сам, або переадресувати цікавих до прес-служби СБУ. Друге – судячи з оприлюднених аудіозаписів, замах на вбивство таки готувався, і спроби представити цю історію як піар Служби безпеки, не спрацюють. Певна театральність у заяві була, але такий стиль подачі інформації вже став візитівкою наших спецслужб. 

Зараз багато говорять про мотиви замаху на Геращенка: діяльність "Миротворця", активна антиросійська позиція депутата, його близькість до Авакова чи бажання підірвати ситуацію в країні. Всі ці мотиви могли мати місце. Не варто забувати, що Геращенко є одним із ключових спікерів так званої "партії війни", як полюбляють всякі "опоблоки" та "ватна" преса називати політиків, жорстко налаштованих проти будь-яких поступок Путіну і сепаратистам в ОРДЛО. То ж убивство такого депутата стовідсотково викликало б резонанс. Проте, може це й помилкова думка, якби замах замовляли у Кремлі, то обрали б когось із галасливих опозиціонерів. Щоб звинуватити Київ в "утисках" опозиції і крутити цю тему в західних ЗМІ під тим соусом, що "безвіз такій країні давати не можна".

Тепер про першу реакцію на гучну подію. Дехто порівняв її з "викраденням" росіянина Іллі Богданова, коли в СБУ також відрапортували про свою ефективну роботу, дехто вважає, що це відвертання уваги суспільства від соціально-болючих тем. Згадують й тривалі розслідування загибелі Олеся Бузини та підриву у самому центрі Києва авто, в якому перебував журналіст Павло Шеремет. Мовляв, силовики коли захочуть, працюють оперативно. А дехто вибудовував конспірологічні версії, що вбивство депутата могло бути вигідне саме владі для закручування гайок. То ж можна лише уявити, який галас піднявся б у пресі, якби, не дай Бог, пана Геращенка убили! СБУ і поліція – не працюють, як страшно жити, якщо навіть депутатів убивають. Все б у кінцевому випадку звелося до закликів переобрати всіх і вся. І це чудово лягає у російський сценарій гібридної війни, за яким українські політики мають розсваритися, а в країні – запанувати хаос.

Насправді ж спроба замаху на Геращенка – це виклик для всіх українців, а не предмет підняти на кпини спецслужби чи галасувати "владу геть". Скидається на те, що у Росії існує певний центр, який займається не лише інформаційною війною з Україною (існування мережі феесбешних тролів у РФ давно не є секретом, так само як не є секретом робота деяких журналістів й експертів в самій Україні за російськими "темниками"), але й готує замахи на наших політиків, медійників і відомих громадських діячів. Про наявність в Росії такого диверсійно-терористичного центру і має говорити Україна на всіх можливих майданчиках.

Що ж до конкретної історії із замахом на Геращенка, то, як виявилося, один із затриманих навмисно був випущений з кримської в’язниці для здійснення вбивства політика. В Криму він сидів за розбій. А це означає, що керівники терористичного центру в Росії задіяли ту ж технологію, яка була під час Майдану: загони "тітушок" формувалися з числа кримінального елементу, якому давали "вільну" в обмін на безкарні злочини проти активістів революції. Зараз почнеться багато розмов на тему, міняти підозрюваних у замаху на Геращенка на наших полонених, як поміняли "грушників" Александрова і Єрофєєва, чи не міняти. Позиція України, яку вона має доносити всюди: жодного обміну бути не може.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme