Для чого Путіну обіцянки Києва, що Савченко сидітиме в Україні

Федеральна служба виконання покарань Росії оприлюднила сьогодні свою умову передачі Україні Надії Савченко. "У разі надання Міністерством юстиції України гарантій виконання вироку російського суду щодо засудженої в повному обсязі, подання ФСВП Росії буде направлено до суду РФ на підставі ст. 396, ст. 469 КПК РФ для прийняття рішення про передачу засудженої Савченко в Україну", –процитували російські ЗМІ зміст повідомлення прес-бюро російських тюремників. Тобто, росіяни вимагають – офіційних гарантій української сторони, що Савченко відсидить увесь визначений російським судилищем строк (а це 22 роки) в українській тюрмі.

Чи може дати такі гарантії Мін'юст? Безумовно може. Чи будуть ці гарантії виконані? Вочевидь аж ніяк, і це чудово розуміють у Кремлі. Навіщо ж вимагати від України гарантій, які дуже легко дати і так само легко не дотриматися, посилаючись чи то на недоторканість Савченко як народного депутата України та Парламентської асамблеї Ради Європи, чи взагалі ні на що не посилаючись? Логіка росіян в цьому випадку може бути лише однією – відпустивши Савченко під українські гарантії "досиджувати" термін на Батьківщині, і чудово розуміючи, що дотриматися цих гарантій Україна стовідсотково не буде, росіяни одночасно і позбуваються незручної бранки, до постаті якої прикута увага всього світу, та отримують чудовий привід не звільняти всіх інших українських заручників, а таких, окрім Савченко, кілька десятків. Це і Олег Сенцов, і Олександр Кольченко, і Ахтем Чийгоз, і багато інших менш відомих широкому загалу.

Отже, якщо зараз Росія віддасть Савченко під гарантії відбування повного строку покарання, а її в Україні випускають на волю, то усі інші українські політв'язні стають заручниками історії з Савченко. Якщо вона не сидить в українській тюрмі, то Москва має привід не передавати інших. Мовляв, українці обіцяли, що Савченко сидітиме, а вона не сидить, тож жодним українським гарантіям вірити не можна, чого не скажеш про "залізобетонні" гарантії російської пенітенціарної системи. Отже про обмін чи передачу Сенцова, Кольченка та інших і мови йти не може, поки вони не відсидять все, що насудив "найгуманніший в світі" російський суд. А строки у них не на багато менші, ніж у Савченко.

Така хитра позиція для Кремля більш ніж зручна – з Савченко та її голодуваннями забагато неприємностей та зайвої уваги світу, і її краще б позбутися. Але після Савченко треба буде передавати і інших, а це вже, за путінською пацанською логікою, буде ознакою слабкості, якої російський керманич боїться не менше, ніж західних санкцій. Тепер хід за Україною, яку Кремль ставить перед вибором або дати гарантії, які вочевидь неможливо виконати, і які "підставляють" усіх інших політв'язнів, або ж нібито зрадити українську народну героїню.

Як відреагує Київ на такі хитрощі росіян – питання поки що відкрите. Але найлогічніше було б продовжувати переговори і ставити питання домовленостей щодо усіх українських заручників в Росії так би мовити "пакетом". Якщо вже домовлятися про обмін/передачу/звільнення, то щодо усіх українців і за єдиним принципом. Позбутися Савченко для росіян надто важливо, тож нехай повертають "в нагрузку" до неї і інших українців.