Коли Рада ухвалить постанову про "геноцид" українців від часів Люблінської Унії

Верховна Рада таки готується відповісти польському сейму в стилі "сам дурень"

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Коли Рада ухвалить постанову про "геноци…

Немає сумніву, що запропонований позафракційним нардепом Олегом Мусієм проект постанови "Про вшанування пам'яті жертв геноциду, здійсненого Польською державою щодо українців в 1919 - 1951 роках" знайде своїх прихильників у стінах парламенту - і має реальні шанси бути ухваленим. Попри те, що його автор, схоже, не доклав праці відкрити словника і прочитати, що то таке - "геноцид". 

Українські парламентарі не придумали чогось елегантного. Наприклад, можна ж було зважити на той факт, що на момент Волинської різанини не тільки поляки, але й українці Галичини були громадянами Польщі. На тимчасово окупованих німцями територіях.

Тому цілком можна було заявити, що Польща у міжвоєнний період вела щодо своїх громадян нерозважливу етнічну політику, яка призвела до "братовбивчої війни серед громадян Речі Посполитої різних етнічних приналежностей". А німецький окупаційний режим, ймовірно, навіть сприяв такій прикрій події. І все це було би правдою. Ні, замість того ми маємо чергові розмови про геноцид - необґрунтовані точнісінько так само, як і польські.

Ми почали "мірятися жертвами". Хвалитись, у кого більше трупів, і кого більше скривдили. Цим слизьким шляхом можна піти далеко, дуже далеко. У відповідь поляки можуть згадати що завгодно – включно з різаниною, вчиненою гайдамаками під час Коліївщини. А ми їм виставимо рахунок за нелюдське поводження шляхти з українцями від часів Люблінської унії. На додаток до цього можна пустити в хід територіальні претензії, згадати у сеймі про "польський Львів", а у Верховній Раді – про Белз, Холм, та всі решту загарбані "червенські городи". У реальності ці згадки нічого істотного не змінять, але Качинському, Тягнибоку та Лаврову з Путіним буде, звичайно, приємно. Ну, може ще кілька локальних погромів спровокуємо, чого вже там. Продовжимо нелегку і славну працю дідів та прадідів.

Натомість проста й очевидна, здавалось би, реакція – просто проігнорувати дурні політичні маневри польських правих – чомусь не видалась логічною ні українському парламенту, ні частині українського суспільства.

Максимум, на що заслуговувала польська законодавча агітка – це на стриманий і байдужий "жаль стосовно рішення польської сторони" з боку нашого МЗС. І не більше. У цьому плані, не будучи ентузіастом політики чинного президента, слід визнати, що саме так він і відреагував.

Така реакція - будь вона консолідованою для всіх гілок влади, до речі, була би прикрим сюрпризом для польських правих, які б зрозуміли, що дискусія про історію на тому вичерпана, ерогенні зони національно свідомого електорату простимульовані, і слід братись до чогось практичнішого.

Натомість український парламент - принаймні, частина його представників - може вирішити інакше. І от маршалок Сенату Польщі Станіслав Карчевський вже застеріг від ухвалення Верховною Радою цієї постанови. І, напевно, почав готувати "польські контрзаходи на українську реакцію". Театр абсурду готується до нової дії.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme