Чому знову стріляють на Донбасі: прощальний салют Суркову чи своєрідна підготовка до зими

Те, що в останні два тижні факти порушення перемир'я з боку бойовиків, стали регулярними вже доконаний факт і системна практика, а не спорадичні дії. Звісно, вони не ризикують застосовувати "відведену" арту великого калібру, але регулярно балуються мінометами, гранатометами та крупнокаліберними кулеметами.

Чому? Перше, що приходить в голову - це те, що в Кремлі терористам дали відмашку трошки "шуганути" Україну, яка зволікає із процесом прийняття назад "молодих респулік". Ця версія логічно вкладається в маячню Путіна висловлену в Сочі на Валдайському клубі, коли він говорив, що Україна не виконує Мінські домовленості, а просто знущається. Але ця версія дещо притягнута за вуха - насправді, пострілювання терористів нікого не налякає і нічого не прискорить, а, якщо Путін ризикне повернутися до використання серйозної "арти", то це чревато для Росії міжнародними наслідками. Спровокувати ЗСУ на серьйозну відповідь, щоб звинувати Україну у зриві перемир'я, теж навряд чи вдасться. На користь того, що Кремль не має прямого стосунку до активізації обстрілів, говорить і те, що Лавров у п'ятницю після зустрічі Нормандської четвірки ні в чому не звинувачував Україну, погодився на перенесення виконання Мінських угод на 2016 рік і навіть дав по шапці Захарченку з Плотницьким за незадовільну підготовку до зими. Натякнув, що тим треба не вимахуватися і подружитися з міжнародними гуманітарними організаціями напередодні зими.

Отже, останні обстріли навряд чи є наслідком якихось глобальних стратегем Кремля. За те, слід звернути, увагу, що збільшення кількості обстрілів співпали зі зміною куратора "Новоросії" з Суркова на Козака. Більше того, в паралельно з цим Плотницький із Захарченко в один голос заговорили про дві речі: по-перше, як їм допомогав Сурков, а, по-друге, почали висловлювати войовничі плани щодо "повернення своїх територій" та й взагалі риторично заговорили, мовляв, "за що ми кров проливали!?". З цих речей, напрошується висновок, що Плотницький і Захарченко не тішаться із зміни куратора і можливо у такий спосіб як активізація обстрілів дають зрозуміти світу, Україні та Кремлю, що вони не просто "твари дрожащие", а "право имеют" на: по-перше, власне ставлення до того, з ким їм мати справу в Росії (мовляв, не подобається нам новий куратор), по-друге, на збільшення обсягів допомоги напередодні зими як від Росії, так і від Заходу і можливо навіть від України (головне, щоб це проходило через їхні руки).

Ну і останнє - Плотницького і Захарченка, як це не дивно, як і Україну влаштовує стан "ні миру, ні війни", при якому вони залишаються потрібними усім. А ось будь-яка інкорпорація "ЛНР" та "ДНР" в Україну на самих гірших для нас умовах персонально Плотницького із Захарченком робить непотрібними. Так що, уся остання колотнеча на лінії розмежування може бути невеличкими вибриками ватажків "ДНР" та "ЛНР", які хочуть більше уваги та ресурсів. Як Кремль відреагує на цю самодіяльність? Та поки ніяк, адже, подібні речі не порушують його планів - дочекатися кінцевого голосування за зміни в українську Конституцію щодо "особливого статусу". І у випадку якщо цього не відбудеться, то тоді Кремль включиться у гру на повну - мовляв, Україна "запорола" Мінські угоди.