Чому Юлін референдум схожий на кремлівський сценарій

Тема заборони продавати землю сільськогосподарського призначення – одна з «фішок» Тимошенко. Роками навколо цього питання нагніталися страхи – комуністами, вітренківцями і "бютівцями". Головний – українську землю скуплять іноземці або великі латифундисти, а селяни залишать ні з чим. На жаль, багаторічна обробка сільського населення подібними страшилками дала результат, і дійсно багато мешканців сіл і селищ бояться продажу землі. І це від виборів до виборів експлуатується політиками, які розповідають про те, як "село гине".

Оскільки ліві популісти на кшталт Симоненка і Вітренко зійшли з політичної сцени, цю нішу зайняли Тимошенко і Ляшко. Останній у якості захисника села виглядає природніше, однак з ініціативами космічного масштабу у «радикалів» криза. Натомість лідерка "Батьківщини" ними завжди фонтанувала. Приміром, під час парламентської передвиборчої кампанії 2014 року її партія ініціювала референдум про вступ України до НАТО. Навіть підписи назбирали. Вибори закінчилися і тема стала непотрібною.

У січні цього року Юлія Володимирівна знову заговорила про референдум, цього разу щодо змін до Конституції. Їй не подобалися зміни щодо децентралізації, які вона називала "кремлівським сценарієм". Ті зміни, нагадаємо, так і не були прийняті остаточно, а багато політиків на маніпуляціях про "особливий статус Донбасу" набирали собі рейтингові очки. У тому числі й Тимошенко. І ось знову ми чуємо від неї слово "референдум".

Зрозуміло, що це – політична технологія, щодо якої існує кілька версій. Версія перша: "Батьківщина" прагне застовпити за собою сільський електорат, аби на цьому полі не товклися інші політики-популісти. Для оголошення референдуму за народною ініціативою необхідно витримати всю процедуру – від створення ініціативних груп і збору підписів до рішення ЦВК і, власне, оголошення дати референдуму. Щоб ініціатива отримала підтримку, потрібно не просто "прокукурікати", але й дуже серйозно пропрацювати в полях. Для цього треба значний фінансовий і людський ресурс, якого у "Батьківщини", аби охопити всю країну, недостатньо. Тому дехто з експертів вже зараз зауважує, що в даному випадку Тимошенко необхідний не результат, а процес, щоб усі говорили про ініційований нею референдум, аби привчити селян до думки, що їх захищає тільки Юлія Володимирівна.

Версія друга: земельний референдум – це лише один із елементів багатоходової політичної комбінації. Її можна назвати повзучим захопленням влади в регіонах. Ми вже писали про ситуацію в обласних радах Херсонщини, Миколаївщини, Полтавщини, Київщини, Житомирщини. В останньому з названих регіонів через добровільну відставку голови облради, соратниці Тимошенко Анжеліки Лабунської президентській силі вдалося відігратися за втрачені позиції в низці обласних рад.

Отже, що дає розкручування теми земельного референдуму? По-перше, вона стає домінуючою на регіональному рівні, особливо там, де "Батьківщина", побраталась з «Опоблоком» в облрадах. Уявимо собі, що з підтримкою ініціативи Тимошенко виступлять окремі обласні ради. Це матиме вагомий вплив на думку виборців. І це буде відвертою фрондою.

По-друге, якщо не тримати своїх депутатів на місцях у постійному тонусі, можна врешті решт залишитися без них. Тимошенко це добре відомо, місцеві депутати "Батьківщини" у минулі роки часто ставали "тушками". Тримати у тонусі їх можна або за допомогою грошей, що невигідно, або за допомогою консолідуючої ідеї, в якій ці депутати бачитимуть зиск для себе особисто. Це ідея перевиборів Верховної Ради, чого Тимошенко дуже хоче. А представники регіональних еліт не проти бачити себе в парламентських кріслах. Такий собі консенсус мрійників. Але одна лише антитарифна риторика Юлі Володимирівні не допомагає. Для посилення тиску на свідомість протестного виборця і могла бути запропонована тема земельного референдуму. Щойно рух за нього почнеться, у "Батьківщині" звинувачуватимуть владу, що та начебто заважає волевиявленню.

Версія третя: коли хтось згадує про загальноукраїнський референдум, відразу згадується промоутер референдумів Віктор Медведчук. Вже неодноразово і політики, й експерти наголошували: референдуми в Україні – це кремлівський сценарій з розколу нашої країни, про них потрібно забути хоча б років на десять. Місцеві опитування можливі, але виключно з тих позицій, які входять до компетенції громад. Жодних опитувань про тарифи, ціни, перейменування населених пунктів бути не повинно.

Що ж до земельного референдуму Тимошенко, то тут лише одне запитання: от витримає вона всю процедуру, прописану в законі, збере підписи, їх не забракують через «липу» і громадяни висловляться за продаж землі, чи піде вона після цього з політичної сцени назавжди, чи ми знову почуємо від неї про якісь рухи, прориви чи штаби по боротьбі з чимось?