Чому треба подякувати Квасьнєвському за холодний душ з НАТО

Буквально за кілька днів до саміту країн-членів НАТО, який відбудеться 8 і 9 липня у Варшаві, експерти знову заговорили про інтеграційні перспективи України. Несподівано різко і чітко висловився екс-президент Польщі Олександр Квасьнєвський, який "зарубав" сподівання переважної більшості українського суспільства на те, що на Заході на нас чекають з розпростертими обіймами. "Україні варто відмовитися від своєї мрії стати членом НАТО. Так само не варто зараз говорити і про досягнення мети стати повноправним членом ЄС", - зазначив екс-президент Польщі. Він додав, що сам "нічого не має проти цілей Києва колись стати повноправним членом Північноатлантичного альянсу". Водночас політик у своїй промові зосередився на питанні безпеки своєї країни, а також країн Балтії та Молдови. Так, за його словами, ситуація на сході Європи є найбільш небезпечною за 17 років, з тих пір як Польща вступила в НАТО.

Дехто розцінить цю заяву Квасьнєвського згідно з приказкою: "не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно". Фактично мова йде про те, що Україні світить євроатлантична інтеграція тільки у випадку, якщо ми переможемо Росію. Для багатьох слова Кваснєвського викличуть обурення. Адже зараз ми, а не Балтія, Польща чи Молдова, знаходимося на передньому краї у війні з Росією.  

Втім, говорячи про недалекоглядну позицію Заходу, у цьому контексті доводиться згадати початок Другої світової війни, коли ніхто по-справжньому воювати за Польщу не захотів. Вочевидь, "дивна війна" продовжувалася б багато років, якби не французька кампанія, розпочата Гітлером 10 травня 1940 року. Схоже, Україну на Заході багато хто розцінює як чужорідний гангренозний орган, який треба ампутувати.

Загалом, Квасьнєвський лише сказав гірку правду, яку Україні треба було зрозуміти ще два роки тому. Єдиний наш шанс – це розбудова армії, яка дозволить забезпечити військовий паритет з РФ. Паралельно треба викручуватися на дипломатичному фронті. Так, наша МЗС працює досить ефективно. Втім, нам варто було б перейняти деякі кроки у Туреччини та Греції. Так, багато хто вважає таку тактику своєрідним шантажом. Але вона ефективна, а отже її варто використовувати. 

Адже інший сценарій – стати васалом Росії, що призведе до втрати ідентичності: цього разу в Кремлі вже точно знищать все під корінь, щоб відроджуватися було нічому.  

Тому Україні зараз доводиться забути про "єврооптимізм" і якомога швидше ставати "єврореалістами", займаючись армією та економікою. Окрім антибатарейтних комплексів нам нічого для війни з Росією не дадуть. А тому треба швидко підіймати ВПК, пробувати закупати технології, де це можливо – і починати будувати свою лінію захисту, яка все ж таки зупинить Путіна. І головне не засмучуватися, а подякувати Квасьнєвському за неприємний, але дуже потрібний урок – викручуватися ми повинні самі. І чим раніше ми це зрозуміємо, тим буде для нас краще.