Чому Президенту треба ще більше влади над судами

Сьогодні Верховна Рада зі скандалами, криками та демонстрацією "гранати" ухвалила вікопомні закони щодо судової реформи України. Мова йде про закон про судоустрій та статус суддів та зміни до Конституції щодо правосуддя.

Проголосовані законопроекти глобально змінюють усю систему правосуддя, вводячи нову трирівневу систему судочинства з Верховним судом на чолі, змінюючи систему відбору суддів та їх призначення, суттєво обмежується суддівська недоторканність, змінюється система оплати праці суддів тощо. Але українців в усій судовій реформі хвилює лише одне запитання – чи вичистять з українських судів усіх продажних суддів. А такі в наших судах якщо не всі люди в мантіях, то переважна більшість. І в цьому контексті до чинної реформи є досить багато запитань.

Як уже писав depo.ua, першу скрипку в судовій системі України після впровадження реформи відіграватиме новий орган – Вища рада правосуддя. Ця рада прийматиме остаточне рішення про призначення суддів на посаду, звільнення суддів та даватиме дозвіл на притягнення суддів до відповідальності за правопорушення включно з дозволом на арешт.

Повноваження цього нового органу в загальних рисах прописані в проголосованих сьогодні змінах до Конституції. ВРП складатиметься з 21 члена, чинного голови Верховного суду та 10 суддів чи суддів у відставці, які обиратимуться з'їздом суддів. Ще на 10 місць в рівних пропорціях - по двоє – членів призначатимуть: президент, Верховна Рада, з'їзд адвокатів, конференція прокурорів, з'їзд юридичних вишів. Самі судді автоматично отримують більшість у ВРП, яка у свою чергу і формуватиме увесь суддівський корпус. Але це лише у випадку, якщо винести за дужки фігуру президента, але Петро Олексійович бути за дужками суддівської системи аж ніяк не планує і після реформи відіграватиме в ній вирішальну роль.

За новим законодавством, Вища рада правосуддя створюватиметься на базі Вищої ради юстиції. Більше того, поки склад ВРП остаточно не обраний, чинний склад ВРЮ виконуватиме її функції. В перехідних положеннях закону про зміни до Конституції навіть встановлено граничний термін до якого має бути обраний склад ВРП, і це 30 квітня 2019 року. Тобто у ВРЮ є три роки аби, виконуючи функції ВРП, переформатувати склад суддівського корпусу так, як йому заманеться. І президент має всі можливості впливати на цей процес, адже очолює ВРЮ Ігор Бендисюк, призначений туди президентом, і пан Бендисюк уже давно створив в цьому органі пропорошенківську більшість.

Отже, після того, як реформа набуде чинності, президент матиме можливість та інструментарій розігнати більшість чинних суддів, які навряд чи відповідають новим досить високим вимогам до них. Такий крок вочевидь допоміг би главі держави поправити ситуацію з власним рейтингом, але президент вочевидь цього не робитиме, і не лише тому, що не вважає це правильним (про що він неодноразово публічно заявляв) а ще й тому, що новий закон аж ніяк не зобов'язує його це робити. В тих же перехідних положеннях зазначено, що усі судді, що перебувають зараз на посадах (і призначені на 5 років, і безстроково) залишаються у своїх кріслах аж до закінчення терміну їхніх повноважень, і звільнити їх можна лише так би мовити на загальних засадах. Звісно, ВРЮ під вивіскою ВРП за бажання зможе знайти за що звільнити того чи іншого суддю, і теоретично замінити можна питому частину суддівського корпусу, але для цього потрібна політична воля, про яку багато говорять та яку рідко виявляють.

Окремо варто зазначити, що президент окрім опосередкованого контролю над ВРП матиме і безпосередній контроль над судами аж до кінця 2017 року. "До впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України", - йдеться в перехідних положеннях Конституції. Ліквідація та реорганізація, якщо хтось не в курсі, це ще один цілком законний привід влаштувати в судах масштабну чистку зі звільненнями, яким би президент міг скористатися напряму.

Загалом до підвищення ролі президента в судовій системі можна ставитися по різному. Комусь це здається узурпацією; хтось навпаки – все ще сподівається, що президент зможе розігнати продажне суддівське кубло своїм вольовим рішенням. Але, виходячи з цілком очевидного бажання українців розібратися врешті з наскрізь прогнилою судовою системою, було б правильно, аби судова реформа не просто давала можливість, а зобов'язувала кардинально поміняти суддів. І якщо б таке зобов'язання разом з повноваженнями отримав саме президент, ніхто б, скоріше за все, не був проти і не переймався теоріями про узурпацію.