Чому нові політпроекти Саакашвілі, Білецького і Ко приречені на зубожіння

Протягом цієї гарячої політичної осені на мапі України з’явилося три нових партійних проекти, які позиціонують себе як майбутня заміна нині діючим політсилам. Йдеться про "Національний корпус" Андрія Білецького, анонсований днями "Рух нових сил" під орудою екс-губернатора Одещини Михайла Саакашвілі, а також переформатований майже з нуля "Демальянс". Попри гучні заяви та навіть масові акції, як у випадку з "азовцями", всі три проекти мають серйозні, причому, досить однотипні проблеми.

І питання навіть не в низьких рейтингах, які наразі демонструють ці проекти: згідно зі свіжими опитуваннями всім їм далеко до подолання п’ятивідсоткового бар’єру. "Національний корпус" Андрія Білецького має 0,4%, "Демократичний Альянс" - 0,7%, а "Хвиля" Саакашвілі (на той момент ще не було відомо про нову назву проекту) - 2,1%. Втім, за наявності медіа-ресурсу та розбудови регіональних осередків можна підрости. Але загрози полягають в іншому.

Проблема №1 – відсутність дочасних виборів до Верховної Ради, які б стали трампліном для активної фази агіткампанії. Без виборів можна створювати хоч сотню партій, блоків чи рухів. Ця обставина унеможливлює повноцінний розквіт нових опозиційно налаштованих проектів. Традиційний політичний ланцюжок «створення партії – швидкі вибори – отримання влади» тут явно не спрацьовує…

Проблема №2 – значна кількість пасіонарних постатей, які взялися створювати нові партії. Це – ніби й добре, адже підштовхує до креативу, а також дає змогу таким політсилам розраховувати на якісні "балакучі голови". Але зворотний бік медалі полягає у тому, що коли каталізатор у вигляді виборів відсутній, вся енергія пасіонаріїв буде спрямована на внутрішню боротьбу всередині самої політсили.

Чим це може скінчитися? Байка про лебедя, рака і щуку саме з цієї опери. Може, ця проблема не є такою серйозною для Білецького: у своєму проекті він – єдиний вождь (хоча і там пасіонаріїв вистачає). А от для Саакашвілі, де є достатньо незалежних гравців на кшталт Єгора Фірсова, Наталії Новак та інших, а також "Демальянсу", який є такою собі збірною «солянкою», небезпека відцентрових рухів у майбутньому майже неминуча.

Саме тому, подейкують, в обох цих проектах дуже акуратно підходять до приєднання нових "штиків". Так, Саакашвілі вже "втратив" нардепа Віктора Чумака, який, образившись, почав критикувати свого колишнього союзника. "Півроку ми рухалися разом (з Саакашвілі, - ред.). Потім без всяких розмов з’явився ще один проект. Якщо говорити про перспективи, то, на мій погляд, створення ще одного проекту просто веде до дроблення того самого продемократичного проукраїнського виборця. Він не дасть нам перемогу. Тут треба говорити про те, що треба всіх об’єднувати", - сказав Чумак. Фактично ця заява свідчить про розрив стосунків нардепа з Саакашвілі.

Не виключено, що в підсумку ніякої партії Саакашвілі не буде взагалі. По-перше, він має дивну здатність губити своїх політичних партнерів через свій різкий характер. По-друге, Саакашвілі перестає бути цікавим. Він озброївся декількома відомими прізвищами своїх ворогів, які носить по всім ефірам, набиваючи оскомину телеглядачу…

Цікаві процеси спостерігаються і в "Демальянсі". На партійному з’їзді, який відбувся минулої суботи, у керівних органах партії несподівано не знайшлося місця тріо "єврооптимістів" Лещенку-Наєму-Заліщук. Лещенко у коментарі одному з видань заявив, що вони самі взяли самовідвід. Мовляв, це "обтяжливо за часом". Втім, за кілька тижнів до з’їзду джерела нашого видання в "Демальянсі" повідомляли, що після скандалу з квартирами значна кількість партійців не публічно виступили проти появи цих політиків в керівництві політсили.

Врешті-решт, проблема №3, - дефіцит смислів та свіжих ідей. Нові гравці з самого початку приречені грати на популізмі. Тут вони боротимуться і зі старими політичними силами, і зі своїми "молодими" колегами. При цьому заяви про корупцію нівелюватимуться тим, що за час до парламентських виборів "новачків" обов’язково впіймають на зв’язках з олігархами. Адже чудес не буває: для партбудівництва потрібні гроші. І чималі.

Все це призводить до високого ризику того, що на "молоді" проекти чекатиме зубожіння. Причому, не фінансове, а політичне, оскільки їх використовуватимуть під конкретні потреби. Заради збереження партій їх лідерам доведеться займатися точковим замовним "мочиловом". Причому як за, так і проти влади.