Влада

Чому не варто сміятися з Луценка за "посадку Путіна"

Підозри від ГПУ поки можуть лише посмішити міністра оборони Росії та радника Путіна, але з часом все може бути для них не так уже й смішно

23 серпня 2016, 13:00

Чому не варто сміятися з Луценка за "посадку Путіна"

Вчорашня прес-конференція генпрокурора Юрія Луценка, під час якої він повідомив про офіційне надсилання підозр до низки російських високопосадовців на чолі з міністром оборони Сергієм Шойгу та оприлюднив аудіозаписи телефонних розмов радника Володимира Путіна Сергія Глазьєва, викликала в українських соцмережах надто вже скептичну реакцію. Мовляв, Юрій Віталійович воює з вітряками і з таким же успіхом він міг би спробувати заарештувати Путіна на пару з Медведєвим, а у власній країні тим часом квітне корупція та безліч нерозкритих резонансних справ.

Варто зазначити, що подібна реакція українського суспільства досить типова і викликана в першу чергу перманентною недовірою до влади загалом, причому будь-якої влади, та до усіх правоохоронних органів, що інтереси цієї влади захищають. От тільки у випадку з Глазьєвим, Шойгу сотоварищі суспільний скепсис аж ніяк не виправданий. Юрій Луценко аж ніяк не ангел небесний, але вочевидь і не наївний дурник, який розраховує, що після вчорашнього виступу Шойгу та Глазьєв а з ними за компанію і Путін з Медведєвим швиденько прилетять до Києва аби написати явку з повинною та віддати себе на волю найгуманніших у світі українських судів.

Всі чудово розуміють, що найближчім часом ані Шойгу, ані тим більше Путін на лаві підсудних в Києві чи Гаазі не опиняться, але це жодним чином не означає що не потрібні ані розслідування ГПУ, ані можливий заочний суд над винними у розв'язанні агресивної війни проти України. Таке розслідування на нинішньому етапі потрібне для іншого, хоча тримати в умі майбутній суд над Путіним у Гаазі, звісно, потрібно.

Активне розслідування справи Шойгу, Глазьєва та інших на сьогоднішній день потрібне по-перше в рамках протидії інформаційній війні Кремля. Звісно, і в Україні, і в Росії переважна більшість людей чудово розуміють, хто стоїть за розв'язанням війни на Донбасі. І хоча офіційний Кремль продовжує торочити своє "настамнет", навіть пересічні росіяни чудово розуміють, що насправді "настамєсть і много". Тим не менше оприлюднені вчора прямі докази причетності керівництва Російської держави до війни на Донбасі потрібні, і як черговий неспростовний доказ російської агресії, що вкотре нівелюватиме пропагандистські казочки адептів "русского міра", які доволі часто спливають на українському телебаченні, і як ще один залізобетонний аргумент для обивателів європейських, яким теж потрібно пояснювати, чому проти Росії введені санкції, і чому їх аж ніяк не можна скасовувати.

По-друге, офіційне розслідування в Україні проти російських високопосадовців потрібне Україні для продовження дипломатичної війни з Путіним на всіх дипломатичних фронтах. Сам факт того, що українська держава визнає і небезпідставно вищих посадових осіб кримінальними злочинцями, додає ваги усім українським діям проти Путіна на дипломатичному фронті.

І на останок, хай там як, але всі прекрасно розуміють, що Путінський режим не вічний і раніше чи пізніше злочинам цього режиму потрібно буде давати міжнародну правову оцінку. І не так важливо, станеться це за два роки чи за двадцять – всі наші силовики мають методично збирати кейс доказів та юридочно оформлених папірців. А хто їх з часом використає Гаазький суд чи Печерський – для нас не так вже й важливо.

Отже, за повістки Глазьєву і Шойгу зловтішатися з Луценка аж ніяк не варто, навіть якщо швидкоплинного зиску від цієї діяльності не буде ніякого. За деякий час сьогоднішні доробки ГПУ можуть стати у великій пригоді.

Більше новин політики читайте на Depo.Влада

Loading...
Loading...