Чому Медведчук не зрозуміє натяку через сепаратистку Александровську

Цими вихідними адвокат головної комуністки Харкова та екс-нардепа кількох скликань Алли Александровської повідомив Україні приємну звістку – його підзахисна затримана правоохоронцями, а в її помешканні проведено обшук. Пані Александровській інкримінують дві статті кримінального кодексу: "посягання на територіальну цілісність і недоторканність України" та "пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі".

Наших правоохоронців за такі дії щодо Александрової можна тільки похвалити. Зрештою, краще пізно, ніж ніколи. В жодного з притомних українців не може бути сумнівів, щодо того, що Алла Олександрівна своєю "полум'яною революційною діяльністю" цілком заслужила на кілька років відпочинку за ґратами. Інше питання – чи не обернеться справа Александрової черговою мильною бульбашкою, як ми це спостерігали з тим же Олександром Єфремовим, приміром. Ось тут, на жаль, певні сумніви звісно є. Але не будемо забігати наперед і дочекаємося вироку суду щодо запобіжного заходу.

Зрештою, нас в цій історії цікавить не стільки доля самої Александрової, скільки її покровителя останніх років всюдисущого Віктора Медведчука. Нагадаємо, після перемоги Революції Гідності та заборони Комуністичної партії, харківський обком якої багато років очолювала Александровська, Алла Олександрівна, не зраджуючи своїй любові до "русского міра" сконцентрувалася на сепаратистській діяльності іншого штибу, а саме, почала активно просувати на Харківщині медведчуківсько-путінські проекти по "федералізації", яку сором'язливо називали "децентралізацією". Після проведення кількох форумів та рад з вимогою створення "особливого регіону Слобожанщини" пані Александровська знову потрапила в поле зору ЗМІ, українських патріотів та спецслужб, що зрештою і завершилося її затриманням.

Цілком зрозуміло, що затримання Александровської – річ хоча і цілком правильна, але аж ніяк не достатня для того, аби назавжди забути про ризик сепаратизму на Харківщині. Для цього спецслужбам потрібно виловлювати більш крупну рибу, ніж харківська комуністка, і в першу чергу – це головний ідеолог "федералізації" в Україні кум Путіна Віктор Медведчук та його організація "Український вибір". І справа Александрової цілком могла б бути серйозним попередженням самому Медведчуку. От тільки Медведчука такі натяки навряд чи хоч якось налякають. Доля самої Александрової для нього абсолютно байдужа, а якщо її таки посадять, можна навіть трохи попкричати про репресії.

Щодо себе самого, то тут, схоже, що Медведчук почувається цілком безпечно і має для цього певні підстави. По-перше, він є наближеною до Путіна особою, і може розраховувати, що його чіпати просто побояться, аби не ускладнювати зайвий раз стосунків з агресором. По-друге, Медведчук є учасником переговорів у Мінську, зокрема, що стосується обміну полоненими і, принаймні, намагається дати усім зрозуміти, що без нього цей процес з місця не зрушиться. До того ж Медведчук всіляко підкреслює свою персональну роль у звільненні Савченко, Солошенка та Афанасьева.

Отже, якщо нашим спецслужбам і хочеться про щось натякнути Медведчуку, то робити це треба аж ніяк не через Александрову, та й взагалі треба обходитися без всяких натяків. Треба забороняти "Український вибір" як сепаратистську організацію та висувати звинувачення у роботі на агресора Медведчука персонально. А, за наявності волі та бажання, знайти формально-юридичний привід вдарити по Медведчуку не так вже й складно.