Чому дружина Кириленка має отримати Нобелівку

Для новоспеченого доктора педагогічних наук і за сумісництвом дружини міністра культури Катерини Кириленко настали малоприємні часи. Спочатку в її докторській роботі виявили плагіат. Але то таке… дрібничка, на яку мало хто звернув увагу. Мало хіба у нас науковців-плагіаторів... Серйозні неприємності для пані Кириленко почалися тоді, коли її докторську дисертацію з якогось дива вирішили почитати фізики (ніби їм нема чого почитати на дозвіллі) і вичитали там багато чого цікавого і новаторського. Настільки новаторського, що у Відділенні фізики та астрономії НАН України, певно, засумнівалися у власній профпридатності.

Не цитуючи наукову працю Кириленко сторінками, (кожен охочий і так може ознайомитися з повним текстом дисертації) зупинимося на найцікавішому. У своїй роботі дружина міністра без жодних вагань стверджує наступне: психіка має свого реального носія – фізичну частку лептон. А з цього логічно випливає, "що "відчувати" щось подібне до емоційного стану здатна будь-яка фізична система, яка має достатню фізичну масу та енергетичний потенціал. Тим самим вона має деяку критичну масу лептонів, які забезпечують їх претензійність".

Прочитавши це, будь-яка людина з більш-менш розвиненою уявою одразу ж намалює у своїй свідомості величезну каменюку сповнену почуттів, естетичних смаків та рефлексій. Ну, якщо не каменюку, то якесь ковадло, чи двопудову гирю. Після цього стає якось ніяково за всі розбиті дороги, знесені будівлі, не кажучи вже про розпилені дерева…

Але й чуттєві каменюки – це не найцікавіше, що є в дисертації Кириленко. Але, щоб зрозуміти увесь масштаб новаторства дружини міністра, варто згадати основи сучасної фізики елементарних частин. Як стверджує наука, елементарні частки не просто існують у всесвіті, вони взаємодіють між собою. І проявами цієї взаємодії є всі явища світу, які ми можемо, чи навіть не можемо, спостерігати. Саме цьому ці взаємодії називають фундаментальними. Наразі зафіксовано лише чотири типи такої взаємодії - гравітаційна, електромагнітна, сильна і слабка. Інших типів взаємодій, як не шукали – знайти не змогли. Ніхто не зміг, ніякі світила теоретичної та експерементальної фізики, а українська докторка педагогічних наук знайшла і описала в своїй дисертації, і цю дисертацію українська академічна наука цілком і повністю визнала, присвоївши Кириленко відповідне наукове звання. З точки зору фізики це означає, що тепер елементарні частки здійснюють не лише чотири давно відомі види взаємодії, а ще й мають "емоційну взаємодію". Що без перебільшення є найбільшою революцією у фізиці з часів Шредінгера та Ейнштейна. А це – Нобелівська премія без жодних дискусій.

Є правда і інший варіант - доктор педагогічних наук написала повну псевдонаукову маячню. І саме останньої версії дотримуються і українські фізики, про що, власне, і повідомили Міністерству освіти.

Отже перед українськими академічними колами повстала непроста дилема. Вони мусять визнати, що звання доктора наук було дано пані Кириленко за псевдонаукову писанину, і це звання необхідно відібрати, яким би прикрим не вдавався цей факт пані Кириленко та її чоловікові. В іншому випадку не залишається нічого іншого, ніж вимагати присудження Кириленко Нобелівської премії за фундаментальне відкриття в фізиці.