Чим е-декларації чиновників небезпечні для народу

Отже, кілька висновків із кампанії з е-декларування, яка завершилася учора. Висновок перший: українцям дуже цікаво подивитися, що у кишенях у депутатів. Навіть попри те, що у їхніх кишенях може бути значно більше. У нас є навіть цілий прошарок суспільства, який займається своєрідним ексаудіризмом – підгляданням, підслуховуванням і публічним розголошенням побаченого і почутого. Тим і живе.

Висновок другий: переважна більшість декларантів вказали свої фінансові статки в кеші. Що свідчить не лише про недовіру політичного класу до вітчизняної банківської системи, а й про продуману схему декларування коштів. Хтось вказав значно більші суми, аніж у них є на руках, з розрахунком наперед, щоб потім не було питань. Хтось навпаки, зменшив наявні суми грошей, спробуй перевір, скільки насправді лежить під подушкою.

Але смисл цієї схеми видається простим – це не "камінг-аут", як поспішили назвати масове декларування кешу, а перший крок до податкової амністії. Її ще ніхто не оголошував, проте чиновники, погодившись на електронне декларування, дали сигнал суспільству: сьогодні ми зізналися у свої доходах, хай, можливо, й нетрудових, а завтра нехай зізнаються всі ті, хто зараз матюкається біля телеекранів, почувши про наші мільйонні статки. То ж, дуже схоже на те, що наступного року так зване нульове декларування, про яке так багато говорять, стане реальністю.

Нагадаємо, що в надрах парламенту давно ведуться дискусії про необхідність прийняття змін до Податкового кодексу та низки інших законів, які дали б можливість громадянам задекларувати наявне майно і кошти без вказівки джерела їх походження. І оплатити за це податок. Ініціатива нульового декларування щоразу наражалася на протидію як політиків-популістів, які рвали сорочку за "знедолених", так і громадянських активістів. Останні, зокрема, гостро критикували одноразові декларації, химерним чином пов’язуючи їх з нібито бажанням влади загальмувати е-декларування. Тепер, коли чиновники внесли свої дані в систему, політичний клас має повне моральне право прийняти поправки до законодавства, щоб свої статки показали, у тому числі, громадські активісти, грантоїди, журналісти-розслідувачі, експерти та політтехнологи.

Погана новина для цієї спільноти: в разі появи в порядку денному Верховної Ради питання про нульову декларацію (законопроект 4713 або інший схожий) голоси за це будуть. Причому їх дадуть представники всіх фракцій. Не в якості помсти критикам і різного роду жартівникам, а задля встановлення соціальної справедливості. Так, як вони її розуміють. Звісно, ті ж громадські активісти і "борці за народ" говоритимуть, що це легалізація корупції, що люди не вірять владі, що це не принесе доходів до бюджету, що знайдеться багато "мельничуків", які жартома декларуватимуть трильйони й таке інше. Хоча це звичайна ширма, адже у нас громадські активісти часто багатші за депутатів й урядовців. 

Дійсно, дискусія щодо нульового декларування потрібна, проте вести її мають, з одного боку – влада, з іншого – середній і малий бізнес. Він не проти податкової амністії. Але якщо вона для всіх, то і за однаковими правилами. Дискусія має відбуватися про терміни такого декларування, відсоток податку, про чистоплотність ДФС після оприлюднення декларацій і т.д. 

І останній висновок. Майже стовідсотково можна стверджувати: на наступних парламентських виборах, без різниці - термінових чи дочасних – українці, які зараз шоковані електронними деклараціями політиків, знову проголосують за багатих і красивих. Коротка пам’ять є специфікою нашого виборця. Навіть нинішній парламент, який постав у буремний період історії, оновився всього на 56%.