Чи зумів Порошенко налякати європейських послів

Вчорашня щорічна зустріч українського президента з іноземними послами проходила у цілком традиційному для таких заходів форматі. Порошенко дякував всім за співпрацю, висловлював надію на її плідне продовження, і розповідав, які чудесні звершення за допомогою цієї співпраці вдасться реалізувати.

Президент висловив сподівання, що "цей рік стане врожайним у співробітництві з Ізраїлем, зрілість партнерства з яким було доведено під час спільного вшанування 75-ої річниці трагедії Бабиного яру". Це тоді, треба думати, коли очільник Ізраїлю розповідав про "ОУНівських посібників німецьких нацистів", які з особливим азартом нищили євреїв у Бабиному Яру. Повідомив Петро Порошенко і про теплі телефонні розмови з обраним президентом США Дональдом Трампом, та готовність нової вашингтонської адміністрації продемонструвати, що "дотримання взятих зобов’язань – це принципова позиція" США.

Це жодним чином не камінь у город президента – подібний нуднувато-офіціозний стиль передбачений традиційним форматом подібних заходів.

Натомість обидві ключові і осмислені заяви українського президента, що не мають стосунку до дипломатичного політесу, стосувалися Європейського Союзу, в першу чергу – Франції та Німеччини.

Першою тут була засторога стосовно Росії. Порошенко зробив спробу переконати послів, що Кремль становить небезпеку для західних демократій не тільки і не стільки через свою військову потугу (яка в реальності є загрозою радше для України, максимум – для Балтії та Польщі, але не для Німеччини чи Франції), скільки через вплив на внутрішньополітичну ситуацію. Через можливість впливати на саму суть демократії – виборчий процес. Жертвами цієї небезпеки стали США, через що тамтешнім демократам доводиться роздумувати над втраченими можливостями, а усім решту – вести "конструктивні" бесіди з Дональдом Трампом. Про цю небезпеку попереджають свої уряди і німецькі та британські спеціальні служби. Тепер до цього хору долучився і голос українського президента.

Другою, достатньо радикальною, заявою стала практично пряма констатація того, що подальші ігри із затягуванням вирішення ключових для України питань – Угоди про асоціацію та безвізового режиму з ЄС прямо працюють на користь російської пропаганди. І не тільки російської пропаганди, звичайно – чимало українських популістів не губить нагоди використати цю направду трохи дику ситуацію як для критики чинної української влади ("не змогли"), так і для атак на про європейський курс держави загалом ("там нас не хочуть"). Хоча про другий елемент загрози Порошенко завбачливо промовчав.

"Далі відкладати (з безвізом і асоціацією- ред.) – кричуще несправедливо. Тому, що українці заплатили високу ціну. І небезпечно, тому що подальші нічим не аргументовані зволікання підриватимуть віру українців у Європу, чого, власне, і прагне Росія", - заявив Порошенко.

Поставивши у такий спосіб знак рівності між популярним в ЄС бажанням "пригальмувати" співпрацю Україною – і пособництвом Росії, яка стає дедалі більшою загрозою і для внутрішньополітичного процесу у ЄС.

У такий спосіб український президент пішов ва-банк, зірвавши м'яку дипломатичну обгортку з того факту, що подальші "роздуми" ЄС стосовно виконання взятих на себе зобов’язань можуть привести до того, що замість "охоронця ЄС на сході" Брюссель, Берлін та Париж отримають якщо й не проросійський, то явно євроскептичний режим на своїх східних кордонах.

Чи злякаються європейські дипломати подібної перспективи – покажуть найближчі місяці. Але, в будь-якому разі, жалітись що "їх не попереджали" про можливість подібного перебігу подій, провідні країни ЄС вже не зможуть. Прикро тільки, що нам, у разі втрати надій на євроінтеграцію, від того легше не стане.