Влада

Чи зможе Порошенко протиставити Саакашвілі "партію етнічних українців"

Варяги-реформатори на чолі з Саакашвілі можуть перемогти партію влади в недалекому майбутньому. Правда у Порошенка все ще є шанс цього не допустити

03 лютого 2016, 15:15

Чи зможе Порошенко протиставити Саакашвілі "партію етнічних українців"

Скандальна заява Айвараса Абромавичуса про відставку з посади міністра економічної політики, притрушена звинуваченнями у корупції на адресу одного з лідерів Блоку Петра Порошенка Ігоря Кононенка, спровокувала чергову хвилю дебатів навколо етнічної чистоти українських реформаторів.

Підіграв цій темі і головний варяг української політики Михайло Саакашвілі, який підтримав Абромавичуса одразу ж після його відставки постом у "Фейсбуці" про те, як "литовці і грузини змушені взяти на себе функцію захисників країни від деяких нечистих на руку людей, що хоч і народилися в Україні, але прорвалися у владу, завдають шкоду її інтересам".

Подібна риторика спровокувала чергове загострення радикального "патріотизму" в певному колі політиків, які вкотре завели шарманку про те, що серед 40 мільйонів українців вистачає і своїх геніїв-реформаторів, але політичні гастарбайтери займають їхні робочі місця, ну і так далі в тому ж дусі.

Отже маємо ситуацію, коли чинна влада, і урядова і президентська її частина, стрімко втрачає останні залишки довіри і популярності, в тому числі і через непослідовні, половинчасті та непереконливі реформи. З іншого боку набирає ваги ще не оформлений "етнічно нечистий" новий політичний проект Саакашвілі, який позиціонує себе саме як реформаторський та технократичний – тим, чого не дочекалися поки ані від Яценюка, ані від Порошенка. Очевидно, що до цього політпроекту приєднається і відставлений Абромавичус. Примітно, що "Вашингтонський обком" вустами послів 9 євроатлантичних держав уже висловив свою підтримку Абромавічусу.

Таким чином виходить, що іноземні варяги, покликані в Україну в першу чергу в якості красивого реформаторського фасаду, стрімко перетягують ковдру на себе. І, аби цей процес не став незворотнім, президенту потрібно щось робити. Власне, Петру Олексійовичу достатньо запропонувати суспільство на противагу варягам-реформаторам "партію етнічних українців-реформаторів", а самому відійти дещо вбік і дати ти реформаторам, справді, працювати. Натомість, спостерігаємо реакцію цілком типову для української політичної культури – на посаду Абромавичуса, не встиг він отримати згоди парламенту на свою відставку, уже сватають то Віталія Ковальчука, то Олександра Домбровського. Головною перевагою і того і іншого є не реформаторство, не технократичність, і не видатний професіоналізм в питаннях економіки, а близькість до Петра Олексійовича.

Подібна кадрова політика цілком природня людській натурі та певною мірою виправдана, але в разі її продовження "неетнічні" реформатори і далі набиратимуть електоральні бали, бо українці просто не бачитимуть їм альтернативи. А після парламентських перевиборів, на яких "неетнічні українці" цілком можуть перемогти БПП, не говорячи вже про НФ, мова може вже піти про перевибори президентські. 

Більше новин політики читайте на Depo.Влада

 

Loading...
Loading...