Влада

Чи стане Ризькій саміт "чарівним копняком" для української влади

Саміт програми ЄС "Східне партнерство", який пройде 21-22 травня в Ризі, обіцяє бути цікавою - хоч й не дуже приємною для учасників подією

20 травня 2015, 20:00

Чи стане Ризькій саміт "чарівним копняком" для української влади

На ньому зійдуться в сеансі дипломатичного покеру дві чітко виражені команди гравців. З одного боку, це буде Грузія, Україна та Молдова, які прагнуть "чіткої європерспективи" (а перші дві - ще й безвізового режиму, в Молдови він вже є). З іншого будуть "важковаговики" ЄС, в першу чергу - Німеччина та Франція, які абсолютно не горять розкидатись якимось "перспективами". Їм не хочеться ні дражнити "російського ведмедя", ні мати до справи з потенційним потоком мігрантів. При тому вони готові допомогти першій команді фінансово, але хочуть мати чітку можливість моніторити, на що саме йдуть їх фінанси.

Всі решту учасники Ризького саміту, схоже, будуть статистами. Відчуваючи це, слідом за лідерами Білорусі та Вірменії, від участі в саміті відмовився і президент Азербайджану.

Програма-максимум, на яку розраховують Україна з Грузією - чітка європерспектива на середньостроковий період і безвізовий режим "авансом", оскільки вимоги другої фази Плану дій з візової лібералізації доволі далекі від повного виконання. Вже сьогодні зрозуміло, що такого "хепі енду" не буде, і сторонам слід готуватись до компромісів. Судячи з проектів фінальних документів саміту, які потрапили до рук журналістів, вони будуть вельми далекі від сподівань українців та грузинів.

З іншого боку, якщо запропонований ЄС компроміс видасться учасникам Східного партнерства геть зовсім неприйнятним, вони можуть "піти, грюкнувши дверима". Не з самої програми Східного партнерства звичайно, а з саміту - не підписавши при тому спільної заяви, підсумкового документу події.

Не те, щоб такий фінал був якимось фатальним ударом по ЄС, але про безпорадність європейської дипломатії він скаже чимало. Та й яка-небудь брутальна Нуланд зможе всмак повправлятись в ненормативних характеристиках здібностей європейських партнерів. Неприємно все-таки.

Хоча для української влади ставки в грі будуть набагато вищими. Як явно прописана "європерспектива", так і безвізовий режим - нехай навіть в майбутньому, але чітко визначеному - могли б стати солідним активом для української та грузинської влади. Демонструючи які, було б абсолютно не соромно іти на наступні виборчі перегони. Натомість "моральну підтримку" ЄС, якою все обмежиться в разі відсутності згоди між сторонами, до передвиборних агітлистівок не пришиєш. Хоча б тому, що "стурбованість" ЄС відчуває за долю України та Грузії, а не долю їхніх президентів.

Саме через висоту ставок, схоже, нервує і робить багато рухів впродовж останніх днів український президент, спілкуючись з усіма можливими "євроадвокатами" України. З цієї ж причини МЗС потрошку готує публіку до гіршого - хоча й у міністерстві не знають, яким те "гірше" точно буде. А загалом хочеться надіятись, що завтрашній більш ніж ймовірний "холодний душ" витверезить наше керівництво і примусить його - хоч би й до наступного саміту - таки провести необхідні реформи та зміни, пов'язані з якістю держуправління і протидією корупції (за яку протидію, аналізуючи виконання Плану дій з візової лібералізації, нам поставили "трієчку") .

Бо ЄС - це не Саша Боровик, про якого можна сказати: "Не спрацювались" - і пошукати когось іншого. Якщо сьогоднішня українська влада скаже, що вона "не спрацювалась" з ЄС, громадяни почнуть шукати не інший союз, а іншу владу. "Перевірено папереднікамі".

Loading...
Loading...