Влада

Чому політолог Андрій Дорошенко стане мучеником для "вати"

Трагічна загибель в наслідок падіння з дев'ятого поверху не надто відомого в Україні політолога Андрія Дорошенка раптом зробило з нього "зірку" як в Україні, так і на Росії

25 квітня 2016, 13:30

Чому політолог Андрій Дорошенко стане мучеником для "вати"

Різні "ватні" пабліки вхопилися за той факт, що українська поліція порушила кримінальне провадження за статтею "умисне вбивство" (що робиться в випадку будь-якої смерті, чи навіть зникнення людини і є чистою формальністю), і почали кричати про чергову "жертву київської хунти", яка постраждала через свої переконання, що не співпадали з державною "фашистською" ідеологією. Натомість всі обставини загибелі Дорошенка свідчать, що його смерть – це самогубство, але поки остаточно стверджувати це ще зарано, адже слідство триває.

В depo.ua вирішили дослідити, які власне погляди на політичну ситуацію мав Дорошенко при житті, і що взагалі відомо про життя політолога.

Одним з перших на смерть Дорошенка відреагував колишній нардеп від Партії регіонів Тарас Чорновіл, помічником якого у свій час працював небіжчик і, якого Чорновол вважав своїм другом.

"Андрій був моїм другом, офіційним помічником у парламенті, ми багато років доволі плідно співпрацювали. У нас не завжди співпадали погляди, але все ж спільного було більше, ніж розбіжностей. І сьогодні його не стало... Просто дуже сумно - Андрій був хорошою людиною, дуже толерантною, делікатною й талановитою, він постійно генерував нові ідеї. Одна з них об'єднувала нас чимало років - ідея українсько-арабських контактів. У рамках створеної ним та Сергієм Толстовим організації "Євроарабія" ми налагоджували контакти спершу з посольствами, пізніше з урядами арабських держав, організували два офіційні візити до Марокко й Алжиру..." – написав Чорновіл.

Окрім Чорновола Дорошенко також встиг попрацювати з ще одним нардепом-регіоналом та довіреною особою Віктора Януковича на президентських виборах 2004 року Геннадієм Самофаловим.

Що ж стосується поглядів покійного, то останнім часом публічно він їх висловлював на одному майданчику – в ефірі не надто популярного інтернет-телеканалу UKRLIFE.TV, і говорив він переважно не про українсько-арабські контакти, а про більш актуальні питання порядку денного.

Рік тому Дорошенко досить багато говорив і про Донбас, і про переговори в Мінську, досить обережно натякаючи на необхідність чи то децентралізації, чи то федералізації України. "В основу мирного врегулювання (на Донбасі, ред.) мають лягти такі концептуальні сутнісні питання – якою бути Україні, чи централізованою, чи ми йдемо шляхом федерації, як запропонував нещодавно прем'єр-міністр Греції, чи піти шляхом Італії чи Іспанії, де є широкі повноваження різних автономій, регіонів. Це те, що називається децентралізація", - зазначав Дорошенко в лютому 2015 року. При цьому він не приховував своїх симпатій до Юлії Тимошенко, зазначаючи, що Мінські угоди несуть в собі великі ризики для України.

За рік, уже в лютому цього року, Дорошенко в деталях свою риторику дещо змінив. Тепер Мінські угоди він називав "невикористаним шансом" та значно більш сміливо наполягав на необхідності "переучреждения" України, взявши за взірець Дейтонський процес – мирну угоду, підписану 1995 року, яка поклала край війні в Югославії, натомість створивши федеративну мусульмано-хорватсько-сербську державу Боснію та Герцеговину. Тобто Дорошенко наполягав на "боснізації" України, що можна вважати синонімом путінської "федералізації" і на думку багатьох експертів є для України майже нежиттєздатним сценарієм.

Задачі української влади Дорошенко формулював доволі просто: "Зупинити війну, провести конституційну реформу на вдоволення усім". При цьому частину української Конституції треба "вшити в міжнародний договір (щодо врегулювання конфлікту на Донбасі), що гарантуватиме безпеку України, щоб усі вірили".

Крім того Дорошенко любив поміркувати і про можливість в Україні "третього майдану", який в його інтерпретації має четвертий номер.

Таким чином пан Дорошенко, якщо не брати до уваги його періодичні сантименти щодо Юлії Тимошенко, виглядає цілком послідовним хоча і обережним "регіоналом-путінцем" і припущення ватників, що Дорошенко "був свій" виглядають аж ніяк не безпідставними. Натомість, всі звинувачення на адресу "хунти" у підступному вбивстві незгодного з генеральною лінією – це лише зручна для росіян конспірологія, що немає жодного реального підґрунтя, і не лише тому, що немає жодних доказів вбивства Дорошенка, а й тому, що українському загалу цей політолог був майже невідомий, а інтерес до його діяльності у широкого загалу спровокувала лише його трагічна смерть. Тож будь-якій підступній хунті було б вигідніше мати такого "незручного" політолога живим, неушкодженим і як і раніше нікому невідомим.

Більше новин політики читайте на Depo.Влада

Loading...
Loading...