Чому політолог Андрій Дорошенко стане мучеником для "вати"

Трагічна загибель в наслідок падіння з дев'ятого поверху не надто відомого в Україні політолога Андрія Дорошенка раптом зробило з нього "зірку" як в Україні, так і на Росії
Чому політолог Андрій Дорошенко стане мучеником для "вати"
Чому політолог Андрій Дорошенко стане мучеником для "вати"

Різні "ватні" пабліки вхопилися за той факт, що українська поліція порушила кримінальне провадження за статтею "умисне вбивство" (що робиться в випадку будь-якої смерті, чи навіть зникнення людини і є чистою формальністю), і почали кричати про чергову "жертву київської хунти", яка постраждала через свої переконання, що не співпадали з державною "фашистською" ідеологією. Натомість всі обставини загибелі Дорошенка свідчать, що його смерть – це самогубство, але поки остаточно стверджувати це ще зарано, адже слідство триває.

В depo.ua вирішили дослідити, які власне погляди на політичну ситуацію мав Дорошенко при житті, і що взагалі відомо про життя політолога.

Одним з перших на смерть Дорошенка відреагував колишній нардеп від Партії регіонів Тарас Чорновіл, помічником якого у свій час працював небіжчик і, якого Чорновол вважав своїм другом.

"Андрій був моїм другом, офіційним помічником у парламенті, ми багато років доволі плідно співпрацювали. У нас не завжди співпадали погляди, але все ж спільного було більше, ніж розбіжностей. І сьогодні його не стало... Просто дуже сумно - Андрій був хорошою людиною, дуже толерантною, делікатною й талановитою, він постійно генерував нові ідеї. Одна з них об'єднувала нас чимало років - ідея українсько-арабських контактів. У рамках створеної ним та Сергієм Толстовим організації "Євроарабія" ми налагоджували контакти спершу з посольствами, пізніше з урядами арабських держав, організували два офіційні візити до Марокко й Алжиру..." – написав Чорновіл.

Окрім Чорновола Дорошенко також встиг попрацювати з ще одним нардепом-регіоналом та довіреною особою Віктора Януковича на президентських виборах 2004 року Геннадієм Самофаловим.

Що ж стосується поглядів покійного, то останнім часом публічно він їх висловлював на одному майданчику – в ефірі не надто популярного інтернет-телеканалу UKRLIFE.TV, і говорив він переважно не про українсько-арабські контакти, а про більш актуальні питання порядку денного.

Рік тому Дорошенко досить багато говорив і про Донбас, і про переговори в Мінську, досить обережно натякаючи на необхідність чи то децентралізації, чи то федералізації України. "В основу мирного врегулювання (на Донбасі, ред.) мають лягти такі концептуальні сутнісні питання – якою бути Україні, чи централізованою, чи ми йдемо шляхом федерації, як запропонував нещодавно прем'єр-міністр Греції, чи піти шляхом Італії чи Іспанії, де є широкі повноваження різних автономій, регіонів. Це те, що називається децентралізація", - зазначав Дорошенко в лютому 2015 року. При цьому він не приховував своїх симпатій до Юлії Тимошенко, зазначаючи, що Мінські угоди несуть в собі великі ризики для України.

За рік, уже в лютому цього року, Дорошенко в деталях свою риторику дещо змінив. Тепер Мінські угоди він називав "невикористаним шансом" та значно більш сміливо наполягав на необхідності "переучреждения" України, взявши за взірець Дейтонський процес – мирну угоду, підписану 1995 року, яка поклала край війні в Югославії, натомість створивши федеративну мусульмано-хорватсько-сербську державу Боснію та Герцеговину. Тобто Дорошенко наполягав на "боснізації" України, що можна вважати синонімом путінської "федералізації" і на думку багатьох експертів є для України майже нежиттєздатним сценарієм.

Задачі української влади Дорошенко формулював доволі просто: "Зупинити війну, провести конституційну реформу на вдоволення усім". При цьому частину української Конституції треба "вшити в міжнародний договір (щодо врегулювання конфлікту на Донбасі), що гарантуватиме безпеку України, щоб усі вірили".

Крім того Дорошенко любив поміркувати і про можливість в Україні "третього майдану", який в його інтерпретації має четвертий номер.

Таким чином пан Дорошенко, якщо не брати до уваги його періодичні сантименти щодо Юлії Тимошенко, виглядає цілком послідовним хоча і обережним "регіоналом-путінцем" і припущення ватників, що Дорошенко "був свій" виглядають аж ніяк не безпідставними. Натомість, всі звинувачення на адресу "хунти" у підступному вбивстві незгодного з генеральною лінією – це лише зручна для росіян конспірологія, що немає жодного реального підґрунтя, і не лише тому, що немає жодних доказів вбивства Дорошенка, а й тому, що українському загалу цей політолог був майже невідомий, а інтерес до його діяльності у широкого загалу спровокувала лише його трагічна смерть. Тож будь-якій підступній хунті було б вигідніше мати такого "незручного" політолога живим, неушкодженим і як і раніше нікому невідомим.

Більше новин політики читайте на Depo.Влада

Loading...
Loading...