Чи дозволить парламент Порошенку взяти собі суди

Судова реформа від Петра Порошенка виходить на фінішну пряму. Уже цього тижня Верховна Рада має розглянути один з найголовніших документів цієї реформи – проект закону "Про судоустрій і статус суддів". Цей документ уже зареєстрований в секретаріаті парламенту та доступний широкому загалу.

Попри наявність великої кількості цілком позитивних змін в судовій системі, "генеральна лінія" реформи проглядається доволі чітко – це підпорядкування судів, нехай і непряме, президентові.

Якою ж має бути судова система, за задумом Банкової? Не вдаючись до вузькоспеціалізованих подробиць, спробуємо в загальних рисах обмалювати майбутню систему українського правосуддя.

По-перше, реформа дещо спрощує усю судову систему загалом, яка, якщо законопроект буде прийнятий, складатиметься з трьох рівнів знизу догори: місцеві суди, апеляційні суди та Верховний Суд. В окремих випадках від цієї системи будуть відгалужуватися вищі спеціалізовані суди.

По-друге, на вершину цієї судової піраміди повертається Верховний Суд України (ВСУ), кількість суддів якого суттєво скоротять – до 200 осіб у мантіях.  

Третім важливим пунктом реформи є обмеження суддівської недоторканності, яка наразі є практично абсолютною. Нововведення ж передбачають заборону на притягнення судді до відповідальності виключно за його судові рішення, та й то з певними обмеженнями. "Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку", - йдеться в проекті закону. Що ж стосується інших злочинів, то суддів планується зробити так само відповідальними перед законом, як і звичайних громадян.

Крім того, суддів змусять декларувати не лише свої статки, а й родинні зв'язки та свою "доброчесність". Під останнім мається на увазі "відповідність рівня життя судді наявному в нього та членів його сім'ї майну і одержаним ними доходам", незаплямованість репутації корупційними вчинками, непідлягання люстрації, тощо.

Все це виглядало б цілком правильно і прогресивно, якби не один дуже важливий нюанс. Усі ниточки керування суддями та судами тягнутимуться до одного нового органу – Вищої ради правосуддя України. Ця рада в підсумку отримає всі важелі впливу на всіх суддів усіх судів - від місцевих до Верховного Суда України - адже саме вона вирішуватиме три найголовніші питання – призначення суддів на посади, звільнення суддів з посад та притягнення їх до дисциплінарної та кримінальної відповідальності, включно зі згодою на арешт та утримування під вартою.

Так, організація конкурсів, та усі перевірки (доходів, видатків, добропорядності тощо) кандидата на посаду судді здійснюватиме Вища кваліфікаційна комісія суддів, але в підсумку вона даватиме лише рекомендації Вищій раді правосуддя, яка й прийматиме остаточне рішення про призначення. І уже на підставі цього рішення президент видаватиме указ про призначення. Вища рада правосуддя також ухвалюватиме рішення про звільнення судді з посади та надаватиме дозвіл на притягнення судді до відповідальності. "Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину", - йдеться в законопроекті.

В цьому контексті дуже цікаво, як і ким формуватиметься склад Вищої ради правосуддя. От тільки офіційних відповідей на це питання поки немає. На Банковій наразі лише анонсували проект закону "Про Вищу раду правосуддя", натомість ніхто не спішить розкривати усі тонкощі майбутнього головного органу у судовій системі. Тим не менше, наші джерела неофіційно та анонімно пролили світло на всесильний майбутній орган – вирішальний вплив на особовий склад Вищої ради правосуддя президент Порошенко планує залишити у власних руках. Як саме юридично це буде оформлено, поки остаточно не вирішено, проте інші варіанти до розгляду навіть не приймаються.

Якщо ж всі задумані реформи вдасться протягнути через парламент, то глава держави отримає можливість сформувати цілком віддану і повністю підконтрольну собі Вищу раду правосуддя, через яку зможе без особливих зусиль призначати, звільняти та саджати усіх суддів. На кого за таких обставин орієнтуватимуться судді у своїх рішеннях – питання риторичне.