Церковні "яструби". Хто в УПЦ МП більший "москвофіл" за самого Онуфрія

Depo.ua пояснив, як "попівські майдани" УПЦ МП наближатимуть реванш колишніх "регіоналів" на майбутніх парламентських виборах. У цьому контексті було згадано певних осіб та деякі організації, які активно співпрацюють з московською церковною філією в Україні (зокрема запорізький "Союз православний Радомир"), проте за дужками залишилися імена священиків, що не просто впроваджують міфи "руского міра", а й грудьми стоять на сторожі інтересів РПЦ. Яка, як відомо, є не стільки духовним інститутом, скільки духовно-ідеологічним органом Кремля.

В УПЦ МП, що, попри формальну автономність, політично залежна від Москви, є свої "голуби" і "яструби". Голосів "голубів", які виступають за контакти з усіма православними церквами України, по смерті митрополита Володимира майже не чути. А це означає, що у цій церкві зараз правлять "яструби". То ж трохи зупинимося на технологіях, до яких вони вдаються.

Перша: вірян мобілізують за допомогою маніпулятивного твердження про начебто наміри влади у союзі з "розкольниками" з УПЦ КП витиснути "істинно православну церкву" з України. Успішне застосування цієї маніпуляції ми бачили учора під Радою.

Друга технологія: конфлікт на сході – явище тимчасове, спровоковане Заходом і постмайданною владою, тому православні народи України і Росії повинні помиритися. У них спільне якщо не майбутнє, то минуле – точно. На свідомість прихожан технологія "консервації історії" й досі діє безвідмовно.

Третій момент: священики УПЦ МП та їхні політичні покровителі намагаються не вживати словосполучення "московська патріархія", а говорять про українську православну церкву. Це дає можливість зберігати ілюзію національної церкви: якщо вона діє на нашій території, отже, українська. На думку експертів, саме небезпека втрати УПЦ МП ореолу "українськості" через пропоновану законодавцями норму про підписання додаткових договорів між державою і релігійними організаціями, керівництво яких розташоване на території країни-агресора, і стало одним із головних рушіїв "молебнів" під стінами парламенту.

І, остання технологія: захист політиками церкви – справа богоугодна. Дійсно, судячи з відтермінування депутатами розгляду законопроектів №4128 ("Про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо зміни релігійними організаціями підпорядкованості)" і №4511 ("Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, яка визнана Верховною Радою країною-агресором"), лобістів у церковників Гундяєва вистачає. І це не лише "опоблоківці". Тому позитивне голосування за названі законопроекти уявляється досить примарним.

А тепер про кліриків. 8 травня 2015 року, коли президент Петро Порошенко зачитував у парламенті імена Героїв України – учасників АТО – присутні у гостьовій ложі митрополит Онуфрій та ще два попи не встали. Після гучного скандалу Онуфрій пояснив: церква, мовляв, поважає героїв, але вона – за мир. Начебто проти миру були всі інші, хто піднявся зі своїх місць. Мантру "ми – за мир" із вуст кліриків УПЦ МП чули щоразу, як суспільство обурювалося повідомленнями про підтримку окремими батюшками сепаратистів, або про конфлікти, які виникали між святими отцями й громадами в оцінці подій на сході країни.

Хоча Онуфрій (Березовський), як предстоятель Моспатріархії, і є її ключовою постаттю, проте він намагається демонструвати віддаленість від політичних баталій, а якщо й з'являється на публіці з кимось із політиків, то стається це на службах. Але в цій церкві вистачає фігур, які не приховують свого, м'яко кажучи, проросійського погляду на події в нашій країні. Останнім часом затяті оборонці "руского міра" – настоятель Києво-Печерської Лаври Павло (Лебідь), відомий скандалами з журналістами, які хотіли дізнатися про його дорогі автівки, митрополит Одеський Агафангел (Саввін) через похилий вік, митрополит Донецький Іларіон (Шукало) і митрополит Бориспольський і Броварський Антоній (Паканич), якого свого часу навіть називали вірогідним наступником нині покійного митрополита Володимира (Сабодана) – якось відійшли в тінь. Натомість, активізувався архієпископ Запорізький і Мелітопольський Лука (Коваленко). Нагадаємо, у квітні 2011 р. повідомлялося, що він очолить святкову колону під час першотравневої демонстрації в Запоріжжі. А нещодавно він здійснив паломництво до Сербії, де зустрівся з скандально відомим місцевим путінофілом Сашею Вуїчем, "отаманом Воєводини, козацьким осавулом Посольської Станиці в Сербії". І такий, виявляється, існує. Після зустрічі з гостем з України Вуїч назвав Луку "владикою новоросії".

У переддень же вчорашнього "молебна" сайт Запорізької єпархії поширив заяву Луки наступного змісту: "Наша Матір-Церква в небезпеці! Знову ворог роду людського через своїх клевретів намагається всіма можливими силами зруйнувати Її спасенне роблення! Своїми діями деякі "слуги народу" намагаються ввергнути не тільки нашу Церкву, але і нашу Батьківщину - Україну, в пучину міжконфесійної війни. Сьогодні неодемократи, які кричать про декомунізацію, самі пішли далі своїх вчителів - комуністів. Використовуючи їх методи тиску на церкву, вони пропонують прийняти нові законопроекти, спрямовані на руйнування молитовного життя нашої Матері-Церкви, століттями встановленого церковно-адміністративного устрою", йдеться у його зверненні. Хтось ще сумнівається у тому, де знаходиться штаб-квартира Матері-Церкви, про яку він говорить, і кого батюшка вважає "клевретами сатани"?

Читайте також: Як запорізького митрополита "проголосили" "владикою Новоросії"