Гроші

Зміни у вітчизняній енергетиці: міфи і реальність

Одне з найпопулярніших слів сучасності - "зміни" – без тіні сумніву, часто і пафосно вживають сьогодні в контексті вітчизняної електроенергетики, хоча вже чверть віку ні кількісного зростання (скоріш навпаки), ні якісно нових інституційних явищ галузь не знає

26 жовтня 2016, 09:30

Зміни у вітчизняній енергетиці: міфи і реальність

Анонсовані як "ринкова реформа" і з 1994 року започатковані внутрігалузеві взаємні розрахунки між відокремленими ланками єдиного технологічного процесу виробництва/передачі/регулювання/розподілу/споживання електроенергії стали економічною надбудовою над уже майже століття незмінною системою енергозабезпечення. Такі взаєморозрахунки за економічною моделлю, відомою під назвою оптового ринку (пул), покликані були створити умови для саморегулювання і як наслідок вдосконалення енергосистеми через механізм чутливих цінових сигналів та відповідних  інвестицій. Але в рамках державної "зарегульованості" ефект від "ринкових правил гри" залишився нульовим (єдиною вигодою мусимо визнати отримання тодішнім Урядом мільярдної позики Світового банку під гарантії запровадження зазначеного вище ринкового механізму в електроенергетиці).  

Починаючи з 2013 року, коли парламент прийняв Закон України, яким передбачено досить глибокий перегляд правил згаданої ринкової надбудови електроенергетики, і до сьогодні, коли в першому читанні парламент прийняв на заміну вищезазначеного новий Закон України про ринок електроенергії – в електроенергетиці анонсовано перехід до більш лібералізованої моделі ринкових внутрігалузевих розрахунків і здійснюються (щоправда з анти-ентузіазмом, що межує подекуди з саботажем) підготовчі заходи до її запровадження.

Але й ці розпіарені "зміни" по суті залишають все як було десятиліттями.

Ті ж викопні (столітнім шахтним методом) види вуглецевого та атомного палива разом з енергією морів живлять генеруючі підприємства, збудовані 30-70 років тому, а незмінні скоро вже як 100 років повітряні лінії електропередач з системою радіально-централізованого диспетчерського управління, доносять видобуту з підземних глибин енергію таким же як сто років тому споживачам, звиклим до енергозатратних  технологій.

Тільки додалося смогу над містами і селами, стався Чорнобиль, і незмірно зросла вартість підтримання зношеного обладнання в робочому стані – термін його дозволеної експлуатації подекуди минув уже двічі.

Зміни в надбудові ні краплі не зачепили функціональну сутність електроенергетики  - а стосувалися лише грошових потоків і механізмів їх перерозподілу.  

Системних чи інституційних перетворень, а тим більше технологічних зрушень не відбувалося зовсім. Таким чином, вітчизняна енергетика сьогодні впритул підійшла до точки неповернення і межі вирішення:

1) або стояти і далі на рейках екстенсивного ведення господарства, традиційних затратних принципів і всім викликам сучасності протиставляти нарощування кількісних показників:  виробничих потужностей, обсягів накопиченого і спожитого палива, протяжності ліній електропередач і, відповідно, втрат електроенергії в цих мережах, термінів експлуатації обладнання, цін і тарифів, отут ми рекордсмени (не збільшується лиш ККД і рентабельність енергетичних підприємств – у цій царині стабільно панують неплатежі, недофінансування, збитки і взаємні банкрутства);

2) або відгукнутися на зміни у навколишньому світі і сучасні потреби  - змінами власних сутнісних принципів існування, інфраструктури, інституційної побудови, стратегічних орієнтацій.

Світ невідворотно переформатовує електроенергетику, переносячи акценти і стратегічні точки розвитку з традиційних вуглецевих та атомних видів енергії на відновлювані джерела енергії (ВДЕ), при цьому долаючи інерцію та спротив бізнес-інтересів грандіозних ПЕК-транснаціональних монополій. На заміну столітньому вектору укрупненого виробництва і гігантських систем регіонального енергозабезпечення - приходять нові тренди розподіленої генерації, децентралізації енергозабезпечення до рівня окремої економічно і технологічно незалежної одиниці споживача-виробника, створнення так званих "розумних" локальних мереж, гнучке управління попитом і виробництвом на засадах інтелектуальних систем зворотного зв’язку та аналізу, з’єднання виробництва і споживання у нероздільному процесі-явищі.

За невеликий період, десь близько 15 років від започаткування у світі розвитку тоді ще майже одіозних технологій ВДЕ-генерації, відсоток виробництва електроенергії з "зелених джерел" досяг майже чверті всієї виробленої і спожитої на землі електроенергії (30% встановленої потужності і 23% виробітку належать ВДЕ). У деяких країнах енергопостачання побудовано так, що можливим стало 100% забезпечення власних потреб електроенергією з відновлюваних джерел (Коста-Ріка, Ісландія тощо). Протягом 20-40 років світова енергетика має всі шанси стати повністю "зеленою", зберігши тим самим людину і природу від навислих на горизонті екологічних загроз. Інвестиційні фонди стрімко переорієнтовуються з викопної енергетики на ВДЕ. Адже продовжувати годувати традиційну енергетику вугіллям, газом, і ураном – рівносильно неминучому і швидкому  кліматичному і техногенному колапсу.

Європарламент проголосував за ратифікацію Паризької кліматичної угоди, укладеної світовими лідерами наприкінці минулого року. Після ратифікації Європарламентом відповідне формальне рішення буде прийняте Радою ЄС. Паралельно відбувається процес ратифікації угоди парламентами держав-членів. Нагадаємо, у квітні 2016 року 175 держав ООН підписали історичну кліматичну угоду, укладену наприкінці минулого року у Парижі. Головна мета угоди — утримати зростання глобальної середньої температури в межах 1,5-2 °С стосовно відповідного показника доіндустріальної епохи, що дасть можливість уникнути катастрофічних наслідків наростаючого світового потепління через забруднення повітря викидами електрогенерації.

А тим часом   Україна посіла перше місце в світі за кількістю смертей від забруднення повітря. Про це йдеться в дослідженні Всесвітньої організації охорони здоров'я. Одним з головних чинників забруднення повітря названа вугільна промисловість – основа "сучасної" української електроенергетики.

 Слід віддати собі звіт, що такої розкоші, як стояння на місці ні у світової енергетики, ні в української, на жаль, уже немає. Питання інституційних змін є насправді питанням виживання у прямому сенсі цього слова як для людства в цілому, так і для кожної окремої нації.

 Світові інноваційні процеси в електроенергетиці вимушено прискорюються в геометричній прогресії - в першу чергу через невідворотні і форсовано наростаючі фактори екологічних та кліматичних загроз. Також причиною швидкості змін є небачене досі інформаційно-наукове прискорення в усіх галузях матеріальної культури, а серед них і в галузі ВДЕ. Сюди входить не тільки стрімкий злет у царині власне ефективності, підвищення ККД, разом із здешевленням і спрощенням в експлуатації енергогенеруючого обладнання а й віднайдення абсолютно нових принципів перетворення і передачі енергії, які можуть бути покладені в основу промислових розробок при нинішніх темпах досліджень уже в ближчі десятиліття, революційні розробки в галузі ефективного і простого акумулювання електроенергії (що дозволяє подолати основний недолік сучасних ВДЕ технологій - залежність від циклічних природних умов), екологічно дружньої переробки відпрацьованого обладнання, стрімкий розвиток можливостей і ступенів свободи "розумних" самокерованих (а не об’єднаних централізованим управлінням) мереж.

Ще в 2014 році вартість технологій ВДЕ була економічно вигіднішою за традиційну енергетику, а з поступовим щорічним здешевленням "зелена" енергетика стає безальтернативною. Так, енергія вітру в багатьох регіонах світу є найдешевшою технологією, в основному через зниження цін на вітрові турбіни (майже на третину за останні 6 років). За прогнозами Bloomberg, потужність вітру в усьому світі може досягти більше 2000 ГВт в 2040 році (в порівнянні з ~ 370 ГВт наприкінці 2014 року). Сонячна енергетика також показала різке зниження своєї вартості: ціни на сонячні модулі впали на 75% з 2009 року, і ця тенденція, як очікується, продовжиться в майбутньому. Згідно даних Bloomberg, нове будівництво в секторі в усьому світі зросте майже до 5000 ГВт встановленої потужності до 2040 року (з 177 ГВт в 2014). Загалом, прогнозована частка ВДЕ (сонця, вітру, гідро) в Європі може скласти близько 70% до 2040 року.

Повертаючись із світу стрімко прогресуючих інноваційних технологій та сміливих і успішних інвестиційних процесів на передових рубежах світової наукової та інженерно-економічної думки – до українських реалій – розуміємо необхідність невідкладних змін, оскільки багатолітній застій, експлуатація обладнання та інфраструктури "на зношення", відкладені ремонти, накопичення невирішених проблем (борги на ринку, високі тарифи і низька рентабельність на грані неефективності (ТЕЦ), проблеми відходів (АЕС, СО2 тощо), майже повна відсутність ринку інвестицій, орієнтованість на екстенсивну модель ведення  діяльності – все це призвело до такого теперішнього стану, кожний день продовження і підтримки якого коштує все дорожче і дорожче.

Виконувач обов'язків директора ДП "НЕК "Укренерго" Всеволод Ковальчук заявив, що зношеність енергомережі в Україні становить більш ніж 65%, тому її відновлення потребує величезних коштів. Враховуючи те, що мережеві структури в Україні не змінювалися ще з радянських часів, її оновлення є нагальною проблемою, підкреслив очільник "Укренерго". Для створення нової електромережі в Україні потрібно 8,5-9 млрд євро. "Протягом 25 років нам необхідно забезпечити повне оновлення мережі", - додав В.Ковальчук. Також Тимчасово виконуючий обов'язки директора НЕК "Укренерго" Всеволод Ковальчук допускає можливість обмеження подачі електроенергії населенню взимку через високу вартість вугілля та газу

І тому нам, як не дивно, рішучі незворотні заходи в напрямку якісної перебудови та запровадження принципово нових явищ в електроенергетиці – здійснити навіть легше, аніж багатьом країнам з розвиненою і потужною енергетикою. Адже щоденні затрати на підтримання системи в напіваварійному але "робочому" стані для видачі нею з останніх зусиль необхідної потужності і обсягів  коштують стільки ж, скільки би було достатньо для повноцінного заміщення застарілого і двічі зношеного генеруючого обладнання на еквівалентні за потужністю об’єкти наприклад, зеленої енергетики – сонячні вітрові гідро- та біогазові станції.

Сьогодні важливо задуматись також про паралельні напрямки перспективного бізнес-розвитку – інвестиції в необхідні науково-інженерні розробки і в промислову базу виробництва обладнання (як для внутрішнього ринку, так і для зростаючого світового).

Черга за прийняттям рішення, яке би виявилося на перетині державної ініціативи і суспільного схвалення, щодо перенаправлення коштів, безальтернативно спрямовуваних тепер на "латання" зношеного традиційного обладнання або добудову заморожених свого часу уранових монстрів, - на  зведення сучасної інфраструктури розумних мереж та децентралізованої (розподіленої) генерації ВДЕ, на інтенсивні науково-інженерні розробки у галузі акумулювання енергії, здешевлення та збільшення ефективності генеруючого обладнання, з перспективою виходу на світовий ринок технологій виробництва електроенергії з відновлюваних джерел.

Більше економічних новин читайте на Depo.Гроші.

Loading...
Loading...