Гроші

Як Путін порізався власним "газовим мечем"

Новина про те, що "Турецький потік", ймовірно, остаточно "приплив", оприлюднена з посиланням на анонімні джерела в турецькій державній енергетичній компанії Botas, нікого не здивувала

07 липня 2015, 09:00

Як Путін порізався власним "газовим мечем"

Хоча після її появи залишалась далеко не нульова ймовірність, що це зрежисована "деза" з боку Анкари, яка в подібний спосіб просто намагається покращити своє і без того непогане переговорне становище. Минув робочий день, і, судячи з мовчанки російської сторони, яка не спростувала інформацію, логічно припустити, що описана ситуація є правдивою.

Про те, що Путін планує збудувати гігантську "трубу" для транспортування газу, яким не може заповнити навіть наявні газогони, і робить це виключно для того, аби "зіпсувати хохлам життя" і допомогти грекам з македонцями, в останні півроку не написав тільки лінивий. Раніше про те, що проект, скоріше за все, відкладуть як мінімум до глибокої осені, вже повідомляв Bloomberg.

Цікаво інше. Росія і Туреччина вже більше півроку не можуть домовитися про знижку на газ. 29 червня контракт на поставку російського газу закінчився. А без нової угоди турецька сторона не має наміру підписувати будь-яких зобов'язуючих документів з РФ. Більше того, Анкара може подати позов до "Газпрому" в міжнародний арбітраж, що фактично заморозить всі двосторонні переговори по "Турецькому потоку".

Себто конфлікт з Туреччиною базується не на тому, що довга рука Вашингтону чи коротка лапка Брюсселю примусили, підкупили чи залякали турецький уряд. Навпаки - антизахідні настрої в Анкарі зараз достатньо сильні.

Причина російських бід в тому, що турецькі переговорники точно вловили слабину російської позиції. Яка зводиться до того, що газ - це не товар, а продовження геополітики. Відповідно, якщо Росія хоче реалізувати амбітний геополітичний проект, спрямований на видалення України з транзитних коридорів, то і вимагати платню за його реалізацію треба не як за будівництво звичайного собі газогону - а як за геополітичну поступку з боку Анкари. Підтримка в міжнародних організаціях, знижка на газ, і так далі. Врешті-решт, дружба - вона ж безцінна, правда?

І немає сумніву в тому, що Путін нагнув би Газпром на якусь жалюгідну знижку. Якби не одне "але". "Газова конячка" може банально здохнути.

У квітні 2015-го в Росії було видобуто 44,7 млрд кубометрів газу (96,5% до квітня 2014-го). У тому числі на експорт пішли 16 млрд кубів (93% до квітня 2014-го). Обсяги експортованого газу вже не перший рік знижуються. При тому в останні два роки різко падає - слідом за нафтою - і ціна газу.

Як Путін порізався власним "газовим мечем" - фото 1

Натомість Кремль примушує "Газпром" вимагати від частини клієнтів (і в першу чергу - України, яка ще два роки тому скуповувала 12 відсотків російського газового експорту) свідомо завищену ціну (що призводить до логічної і передбачуваної втрати клієнта). А іншій частині покупців постачати газ за свідомо заниженою ціною - та ще й заморожуючи гігантські кошти у будівництві газогонів, як можуть доправляти газ тільки до однієї країни - як то трапилось з "Силою Сибіру".

У такий спосіб галузь, яка традиційно була "дійною коровою" що для СРСР, що для РФ, плавно рухається до колапсу. Бо, на відміну від нафтовидобутку, газовидобування і газопостачання вимагає ритмічного фінансування, безперервного вкладання коштів в пошук нових родовищ і будівництво необхідної інфраструктури і т.д. Як казав свого часу Чубайс, "Газ - не нафта. Його у відрі з родовища не винесеш". І, одного разу доведене до зупинки, газовидобування вимагає колосального часу і колосальних грошей для відновлення. Це, зазначимо, навіть за умови наявності доброї волі і здорового глузду.

Проте проблеми зі здоровим глуздом у газоторгівлі - це глибоко внутрішня, можна сказати, інтимна справа Росії. А нас сьогоднішня ситуація з російським газом підштовхує до одного простого висновку.

Як би не завершились тристоронні переговори по газу між ЄС, Москвою і Києвом, Україні потрібно бути готовою виживати за умов тривалого і повного припинення поставок з Росії. Ба більше того - якось виживати навіть за умов результативного тиску з боку Росії на частину наших постачальників. Від здатності виконати це непросте завдання - при тому вже до найближчої зими - напряму залежить комфорт, а може - й виживання помітної кількості українців. Тому подумати є над чим.

Loading...
Loading...