Як люди на Донбасі виживають без грошей

Жителі сіл активно ріжуть свиней, корів і курей, щоб, продавши м'ясо на ринку фактично за безцінь, отримати хоч трохи готівки. А городяни розпродають на ринках свою консервацію, одяг, коштовності і предмети мистецтва.

За словами опитаних ДеПо жителів міст у зоні АТО, місцеві ломбарди просто забиті  побутовою технікою, телевізорами та комп'ютерами. Люди гостро потребують готівку. А коли продавати вже нічого, єдиний шанс вижити - отримати гуманітарну допомогу від волонтерів або місцевих церков. Однак чекають на неї не всі.

За словами добровольців, які розносять продукти людям похилого віку та інвалідам, люди вже почали вмирати з голоду. І таких смертей стає все більше. «У нас є списки тих, хто гостро потребує на гуманітарну допомогу. І коли ми починаємо їх обходити, виявляємо, що хтось вже помер з голоду. Ніхто не веде облік цих смертей, тому точно сказати, скільки людей похилого віку вже померло голодною смертю, неможливо. Але мова йде про десятки і навіть про сотні », - розповів ДеПо волонтер, який побажав залишитися невідомим.

У пошуках грошей

В магазинах, на ринках і в аптеках в окупованих містах Донбасу вимагають від покупців тільки готівку. Платіжні термінали давно не працюють, а банкомати - порожні. Більшість банків закрили свої відділення в місцях базування терористів. Єдина фінустанова, яка ще якось працює - «Ощадбанк». Знаючи це, багато хто намагається перевести свої зарплатні та пенсійні картки саме в цей банк. В результаті в його відділеннях вишиковуються величезні черги.

«Зайнявши чергу у відділенні Ощадбанку, щоб оформити документи і отримати там пенсійну картку, я була п'ятисота. За день співробітники банку відпускають тільки 15 чоловік. Щодня потрібно приходити на перекличку. Не прийшов - тебе вигнали з черги », - розповідає мешканка Горлівки Надія Синцова.

Щоб прискорити процес переоформлення своїх карт в Ощадбанку, деякі жителі окупованих міст кооперуються і, скинувшись по 100 грн, наймають машини і їдуть до відділень Ощадбанку у вільні від терористів міста. Кілька місяців тому це спрацьовувало. Люди за день встигали переоформити свої документи.

«Мої знайомі так їздили в Артемівськ та Ізюм. Приїжджали в місто і вибирали назву будь-якої з місцевих вулиць, приходили у відділення банку, говорили, що вони біженці і живуть за цією адресою. Все проходило гладко. Але таких розумних багато. Через це черги у відділеннях Ощадбанку в сусідніх містах зросли в рази. Наприклад, в Костянтинівці чергу в банку вчора можна було зайняти тільки на 17 листопада », - розповідає Надія Синцова.

Однак отримати карту Ощадбанку - тільки півсправи. Зняти з неї готівку теж завдання не з простих. Знову доводиться вистоювати величезні черги біля банківських кас. За словами жителів окупованих міст, готівкової гривні в касах банку майже ніколи немає. «В касі виникає черга з бажаючих перевести в готівку свої карти. Всі чекають, коли хтось прийде з грошима в банк, наприклад, щоб заплатити за комунальні послуги. Коли касир отримав готівку, він може видати її комусь із черги », - розповідає Кирило Ясинський з Єнакієвого.

Бартеру немає

Незважаючи на гострий дефіцит готівки в окупованих містах, бартерного обміну там до сих пір немає. Люди не міняють консервацію на хліб, а горілку на м'ясо. Товарообмін здійснюється тільки за схемою: товар - гроші, гроші - товар. Люди виходять на колгоспні базари і продають все, що у них є: консервацію, картоплю, капусту, яйця, сир, молоко, м'ясо і т. д.

«Трилітрова банка консервованих помідорів чи огірків коштує пару гривень, кілограм картоплі чи цибулі - 3,5 грн, капусти - 2 грн, сиру - 30 грн, десяток домашніх яєць - 14 грн, а трилітрова банка домашнього молока - 21 грн», - розповідає Ольга Єременко з Ясинуватої.

Хліб в місті дорогий - найдешевша буханка обійдеться в 7 грн. Взагалі дефіциту продуктів харчування жителі окупованих міст не відчувають. Купити можна все, що хочеш, були б гроші. Правда, товари на 15-30% дорожчі, ніж в мирних містах. Проблем з сигаретами та спиртним - немає.

До речі, долари в окупованих містах люди здають міняйлам за безцінь. «Ми 3 місяці не жили в місті, на зиму повернулися в свою квартиру. У нас залишилося небагато доларів, і вирішили їх здати на ринку в обмінник. Коли почули курс, дуже пошкодували, що не здали долари на «материку» - долари в Горлівці купують по 9 грн, а не по 13 грн, як наприклад, в Києві », - розповідає Надія Синцова.

Продуктові пайки

Продуктові пайки - розкіш для жителів окупованих міст. Їхній зміст залежить від того, хто його формує. Наприклад, пайки від Фонду одного з олігархів містять 10 кг їжі: крупа, макарони, соняшникова олія, консерви.

Однак гуманітарку завозять далеко не в усі «військові» міста Донбасу. В основному це благо дістається жителям великих міст, перш за все жителям Донецька та Луганська. А, наприклад, в Горлівці її ніхто не бачив. Зате в місцевих соцзабезах пенсіонерам щодня безкоштовно видають півбуханки хліба. І все. Однак, щоб її отримати, знову треба вистояти в черзі близько двох годин. Місцеві запевняють, що в цих чергах вже вмирали бабусі, так і не дочекавшись «подачки». Добре, що горлівський православний собор організував роздачу гарячих обідів для голодуючих. Раз на день там дають кашу або пісний суп. «Люди щодня приходять до церкви з пів-літровими баночками, щоб взяти з собою порцію каші або супу», - розповідає Людмила Овчаренко з Горлівки.

А у вересні «ДНР» і «ЛНР» виплатили місцевим жителям окупованих міст по 900 грн, назвавши цю виплату «фінансовою допомогою». Виглядало це так: при місцевих виконкомах були складені списки пенсіонерів, інвалідів і годуючих мам. Люди займали живу чергу і, вистоявши в ній 3-4 дні, отримували під розпис цю суму. При цьому їх попереджали: «Гроші видаємо вам не просто так. Коли вам почнуть платити пенсії і соціальні виплати, цю суму з вас віднімуть ».