Як Гонтарєва допомагає російським банкам

Після того як цієї весни голова НБУ Гонтарева вдвічі знищила цінність гривні, українці захвилювалися, але стерпіли. Це був страшний удар по економічних ілюзіях українських громадян, які вірили, що після Майдану стане жити краще, а не гірше. Люди витримали удар НБУ по їхніх гаманцях. Вони почали витягувати свої запаси або йшли в банки за своїми грошима. Але там на них чекала несподіванка – їхні депозити, за вказівкою НБУ, стали їм недоступні. Замість обурення або протесту українці затягнули пояси, зціпивши зуби, стали ще більше працювати.

Але тут уже весь український бізнес чекала нова неприємність. Високі процентні ставки НБУ, дорогі кредити зробили недоступним фінансування легальної економіки. Підприємства задихаються. Звідси - страшна загроза масового безробіття. Але поки що не видно жодних перспектив. Гонтарева, як справжній "банківський диктатор", дає зрозуміти, що поки вона до невпізнання не змінить банківський ландшафт України, ніхто із "чужих банків" не отримуватиме справедливі і дешеві кредити НБУ для фінансування промисловості, торгівлі та сільського господарства країни. Більше того, ослаблені кризою українські банки, які сидять на голодному фінансовому пайку, і далі жорстоко знищуватимуться. Тому НБУ це вже не просто якийсь абстрактний регулятор банківської сфери, як вони себе позиціонують. Він виявився "Регулятором" життя мільйонів українських сімей і стає важливим політичним чинником. Враховуючи цю нову суспільно-політичну роль НБУ, давайте оцінимо її менеджмент і політику з погляду захисту національних інтересів України. І тут на нас чекають дивовижні відкриття.

Основним елементом національної безпеки України є правильне визначення головних ризиків і загроз. Відповідно, це дає можливість вказати на наших ворогів, що руйнують інтереси національної безпеки країни. З цього погляду можна визначити три основні групи ворогів банківсько-фінансової сфери України.

Перші – це, звичайно, наші олігархи. Тим більше, що президент Порошенко і Гонтарева не раз заявляли про деолігахізацію української економіки. Всі олігархи обов'язково мають свої банки, ЗМІ та свою спортивну команду. Банки найслабше місце українських олігархів. Але через них йде корумпованість політики і виведення грошей за кордон. Тому, чому б не запропонувати в рамках стратегії деолігархізації всім олігархам-банкірам прийняти нові чесні та прозорі правила гри. Всі - від Коломойського, Порошенка, Тігіпка, Пінчука, Ахметова, Суркіса і т.д., повинні відмовитися від своєї монопольної ролі в політиці та економіці України. Олігархи повинні визнати єдині для всіх правила гри. А НБУ повинен виступати арбітром і гарантом дотримання договору між державою й олігархами. Але цього робити не можна з точки зору Гонтаревої. Бо однією з висхідних олігархічних груп є банківський пул президента Порошенка, чиї інтереси голова НБУ Гонтарева ретельно оберігає і лобіює за рахунок інших банків. Тому боротьба Гонтаревої з олігархічними банками має суто штучний і вибірковий характер. Приблизно так само, як генпрокурор Шокін демонстративно і вибірково бореться з корупцією. У першу чергу НБУ прибирає банки-економічні суперники, які заважають стрімкому зростанню банківської групи Порошенка, або виступає їхніми донорами. Якщо банківська сфера є системою "сполучених посудин", то чому в умовах знищення 70 банків в Україні та агресивної політики фінансового дефіциту НБУ тільки за цей рік у п'ять разів зросла могутність банків олігарха-президента? Відповідь на це питання пояснює, чому НБУ не хоче реальної деолігархізації української банківської системи.

Але якщо не можна чіпати олігархічні банки, то спустимося на поверх нижче у списку ворогів української економіки. Це російський бізнес, який в умовах російської агресії стає дуже небезпечним чинником української банківської системи. У Кремлі не приховують, що поряд із військовим нападом, агресивною пропагандою, руйнація української економіки є частиною гібридної війни проти України. І в цій війні велику роль відіграють саме російські банки. Ми читаємо інформацію, як наші доблесні силовики метушаться по Україні і б'ються з банками, що фінансують сепаратистів і тіньову економіку.

Першість у цій справі, напевно, належить російським банкам. Крім того, саме російські банки в першу чергу обслуговують російський бізнес в Україні, який, за визнанням президента Росії Путіна, становить до 35 млрд доларів. Я не кажу про націоналізацію російського бізнесу в Україні на потреби боротьби з наслідками російської агресії, але чому б свої стрес-тести банків НБУ не почати з російських банків та афілійованих структур. З погляду захисту інтересів національної безпеки, це була б правильна політика. Але тут розкриваються дивовижні речі. Дефективний менеджмент НБУ Гонтаревої призвів до того, що саме російські банки не бояться її гніву, її перевірок і тестів. Більше того саме цій групі банківського сектора НБУ непомітно створили найбільш привабливі умови для зростання. Дійшло до того, що під час російської агресії російські банки почуваються краще в Україні, ніж у Росії. Звідси їхнє бажання збільшувати свою частку в банківському секторі України. За даними міжнародних рейтингових агентств, тільки за 2014 рік росіяни збільшили свою частку в активах українських банків на 12%. Більше того, цього року російські банки збираються влити у свої "українські" дочки" ще 2 мільярди доларів. Це відбувається в той час, коли НБУ з будь-якого приводу знищує українські банки, розчищаючи місце для "північного сусіда". Ось така політика НБУ часів Гонтаревої видається громадськості за успішну банківську реформу. У Кабінеті Міністрів України одразу відчули цю "північну орієнтацію" голови НБУ і нещодавно міністр економіки Абромавічюс відкрито заявив, що уряд не допустить участі російських банків у приватизації української власності.

Але якщо не можна чіпати банки олігархів і російський бізнес, то можна хоча б з погляду захисту інтересів України розгромити банківський спрут "Сім'ї" Януковича і Курченка? Здавалося б, саме на цю групу банківських установ повинна була Гонтарева звернути свою увагу і провести їх через усі страждання банківських стрес-тестів і раптових ревізій. Не так сталось, як гадалось. Ну, хто ж ріже "курку, яка несе золоті яйця"? Банківський спрут "Сім'ї" Януковича створив таку підпільну систему успішної роботи з офшорами, з відмивання, переведення в готівку грошей і обслуговування тіньової та кримінальної економіки, що у Гонтаревої не піднімається рука на цей спрут. Мережа цих банків і міфічних фірм не боїться жодних стрес-тестів. У них усе, як завжди, добре. Вони сміливо йдуть на рішення будь-яких фінансових проблем нової влади і не бояться жодних репресій з боку НБУ. Більше того, між НБУ і підпільним синдикатом "Сім'ї" негласно діє принцип "мирного співіснування", що дозволяє їм допомагати один одному. Мафіозна мережа банків і фірм "Сім'ї" не боїться ні енергійної голови НБУ Гонтаревої, ні принципового голови ГПУ Шокіна. Вони вже зрозуміли, що колишній голова НБУ часів Януковича Соркін – це добре, але нинішній господар НБУ Гонтарева - це ще краще.

Заради справедливості треба підкреслити, що відповідальність лежить не тільки на НБУ, але й на інших інстанціях, які зобов'язані регулювати діяльність українських банків з точки зору захисту національних інтересів України. Це Мінфін та РНБО. Саме трикутник НБУ-Мінфін-РНБО відповідає за дотримання національних інтересів у сфері банківської діяльності. Але чому цього не відбувається, ми поговоримо наступного разу.