Чи виб'є Україна Росію з "шовкового шляху"

Сьогодні з Іллічівська до Піднебесної імперії вирушить демонстраційний рейс контейнерного потягу за маршрутом Україна - Грузія - Азербайджан - Казахстан - Китай.

Клікніть, щоб розгорнути

Маршрут є логічним продовженням нової версії "Шовкового шляху", і, якщо поталанить, то – транспортною альтернативою російським залізницям, яка дозволить перенаправити вантажопотоки між Європою та Азією в обхід території Росії. Альтернативою, скажемо відверто, непростою і подекуди нетривіальною – але при тому цілком життєздатною.

Конкурувати новому маршруту доведеться з двома вже наявними основними шляхами товарообігу.

Перший з них – традиційний морський, через Макао, Аденську затоку, Суецький канал, оминаючи Іберійський півострів – і до великих німецьких портів. Відзначається він невеликою вартістю (оскільки більша частина маршруту проходить по морю) і невеликою швидкістю – з тих самих причин.

Другий – це транссибірська магістраль, потік з якої далі проходить через територію Росії, Білорусь і йде на Польщу. Тут як швидкість доставки (трохи більше двох тижнів), так і її вартість помітно вищі, ніж на морській дорозі. Є ще, звичайно, й екзотика – проходження товарних караванів через Північний морський шлях у супроводі криголамів, але поки його використання – справа віддаленого майбутнього.

Що саме може запропонувати "Новий шовковий шлях" китайським та європейським бізнесменам такого, чого не можуть дати два наявні маршрути?

Першою – і очевидною –перевагою "Центрального коридору" є помітно менша відстань, яку доведеться долати китайським товарам. При тому і сам обхід російської території, з точки зору що ЄС, що Китаю, є фактом позитивним, оскільки, на відміну від Кремля, ні Україна, ні Грузія чи Казахстан не стануть використовувати цей транспортний коридор як важіль тиску хоч на Європу, хоч на Піднебесну.

На користь цієї альтернативи говорить і той факт, що більшість ключових етапів цього транспортного коридору теж вже існують і навіть функціонують – хоча використання коридору в режимі "від початку і до кінця" ще вимагає тестування.

Втім, є в цієї альтернативи і певні недоліки. Серед них – потреба частого перевантаження контейнерів з товарами, на які чекає три залізничних етапи – і два морських. Теоретично, зважаючи на можливості сучасного портового господарства, такі переходи – не надто велика проблема. Але коли (чи якщо?) по коридору піде великий потік товарів, це вимагатиме злагодженої роботи всіх логістичних служб кількох країн.

Втім, і шлях через Росію для китайських товарів не так щоб надто простий. Хоча б тому, що Китай використовує "загальносвітовий" стандарт залізничної колії шириною у 1435 мм, в той час як Росія (втім, як і Україна чи Казахстан) – "радянський", у 1520 мм. Тому китайським потягам на довгому шляху до Роттердаму теж доведеться як мінімум двічі міняти колісні пари. Втім, процедура це нескладна і давно відпрацьована – тому займає лічені години.

Розмір "призу", себто потенційного товаропотоку, який може піти но "новому Шовковому шляху", вражає уяву. Бо якщо вже зараз товарообіг між Китаєм та ЄС становить 0.6 трильйона доларів, то в найближчих 5 років Пекін обіцяє зробити все можливе, щоб округлити цю цифру до 1 трильйона. Та й "чистий" український товарообіг з Китаєм, хоч і просів слід за спадом нашого ВВП, в найближчому майбутньому може чимало підрости.

Хоча надіятись, що весь цей океан товарів піде новим шляхом, було б наївно. Є чимало вантажів, які вигідно відправляти виключно морем – через велику масу. Такою, до речі, є помітна частина продукції української гірничо-збагачувальної промисловості.

Та й ставити добробут Піднебесної в залежність від одного-єдиного нового маршруту в Пекіні навряд чи збираються. Тому є причини підозрювати, що китайський уряд зробить все можливе, щоби "втриматись на трьох стільцях". Себто забезпечити функціонування всіх трьох транзитних коридорів. Просто Пекіну буде спокійніше, коли жодна з країн-транзитерів не зможе диктувати йому умови, оскільки два інших альтернативних шляхи будуть в змозі повністю перерозподілити між собою товарний потік в разі виникнення будь-яких непорозумінь.

І той факт, що Україна, по-перше, зможе непогано заробити на такому транзиті, і, по-друге, не боятись, що Кремль спробує блокувати торгівельні зв’язки між нами та Китаєм – достатній, здається, стимул до того, щоб український уряд зробив все можливе для реалізації нашої частини цього транзитного коридору, і, бодай для різноманітності, якісно виконав свою роботу.