Квиткова мафія у Києві наживається на біженцях із зони АТО

Зараз один із гарячих напрямків - на Маріуполь. Біженці із зони АТО, щоб потрапити до Донецька та найближчих сіл, перевірити свої будинки або забрати речі - їдуть на 584-му поїзді «Київ-Маріуполь» до Волновахи. Звідти - попутками, таксі або рейсовим автобусом.

- На Маріуполь? - зупиняє нас темноволоса жінка біля буфету на Центральному вокзалі Києва. - А в касах нічого немає. Підіть подивіться.

До кас - довгі черги. У вікні довідкової нам підтверджують: сьогодні до Маріуполя квитків немає. Жодних. На сайті «Укрзалізниці» - теж порожньо.

- Купе - буде 550 гривень, а плацкарт - 350, прийдете через годину, - коротко інструктує перекупниця після того, як ми повернулися ні з чим.

Якщо купувати квитки офіційно, у касах - то плацкарт коштуватиме 157.28. Купе, заброньоване в онлайні, коштуватиме 266.34 гривень. Тобто переплачувати перекупникам доводиться більше, ніж удвічі. Вони записують на клаптику паперу ім'я та прізвище: «Квитки будуть. Плацкарт чи купе - не знаю. Готуйте гроші».

Через годину з лишком - проїзні документи у нас у руках, розраховуємося прямо тут, на вокзалі, ні від кого не ховаючись. Тут же ходять, пропонуючи квитки на будь-які напрямки, «колеги» перекупниці: підходять до людей у чергах до кас.

- Мій телефон запишіть, - каже продавщиця. - Я ще квартирами та кімнатами займаюся.

* На відео - два епізоди придбання квитків у перекупників. Уперше нам продали «плацкартний» за 370 гривень (квитки в касах ще були), а наступного дня, коли всі проїзні документи розкупили, перекупники без проблем дістали ще один квиток. Навіть зробили знижку в розмірі 20 гривень.

Щоб перевірити справжність квитків, яких немає в касі, але якими жваво торгують перекупники (раптом підробка?), ми спробували здати один із них. Співробітниця вокзалу прийняла без проблем, щоправда, повернула менше половини його офіційної вартості - 70 гривень.

Чи знають про цей бізнес співробітники міліції? При нас один із офіцерів підійшов до квиткового ділка і щось прошепотів на вухо. ДеПо не звинувачує всіх співробітників правоохоронних органів, що несуть службу на залізничному вокзалі Києва, але факт залишається фактом: ті міліціонери, яких ми бачили, не тільки дивляться на спекуляції крізь пальці, але, ймовірно, і діляться з перекупниками потрібною інформацією. А що ще може офіцер при виконанні шепотіти на вушко квитковому ділку?

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ?

Ймовірно, махінації відбуваються з онлайн-бронюванням квитків: саме до цього вікна на Південному вокзалі бігала перекупниця, за якою нам вдалося простежити.

Якщо говорити про схему, то навіть теоретично, без прив'язки до конкретного вокзалу, вона не може працювати без своєї людини у касі та лояльних правоохоронців. Касир, принаймні, повинен не помічати облич перекупників, що вже притерлися до очей (а в ідеалі - сприяти, оперативно вносити прізвища пасажирів та гасити бронювання, якщо вони передумали), а міліціонери - просто не помічати спекуляцій. Що ж до ажіотажу - то його квиткова мафія може створити сама: досить зробити помилкове бронювання хоча б у онлайні.

Якщо говорити про схему перепродажу квитків конкретно на київському вокзалі та осіб, що беруть участь у цьому (не виключаємо, що посадових), то їх повинні встановити правоохоронці. Ті, хто потрапив до поля зору камери ДеПо - це рядові пішаки в налагодженому та великому бізнесі.

Нагадаємо, минулого року в Україні повернули іменні квитки: нібито цей захід повинен був позбавити перекупників шансу на спекуляції та скоротити кількість крадіжок у потягах. Трохи пізніше - запровадили обов'язкове зазначення прізвища та імені покупця при онлайн-бронюванні. Але, як переконалися кореспонденти ДеПо, ні одна, ні друга міра не заважає квитковій мафії. Хіба що раніше вони просто розгулювали по вокзалу з пачками проїзних документів на всі напрямки, а зараз працюють «під замовлення».

Адміністративна відповідальність та штраф їх, судячи з усього, не лякають.