Заслужене громадянство або Не робіть з Сергацькової Депардьє

Президент вручив Сергацьковій громадянство за заслуги перед державою. Більшість у соцмережах стала Катю із цим поздоровляти, але були й дуже незадоволені. Мовляв вона не складала іспит з державної мови та й взагалі, що це за особливі заслуги - писати правду.

Depo.ua запитав, що думає з цього приводу сама Сергацькова.

Очікували, що у соцмережах така істерика почнеться?

- Це було цілком очікувано, тому що є настороженість щодо росіян і логічно, що кожен такий випадок гучно обговорюється. Багато хто з українців зміцнився в думці що в Росії нормальних людей немає, хоча це зовсім не так. Ну і я думаю, що багатьох насторожило коли президент надав громадянство грузинам, які увійшли до складу Кабінету міністрів.

Людям хотілося щоб їм пояснили, чому в такому швидкому порядку надають громадянство тим людям, а іншим, які цього громадянства давно чекають, доводиться страждати. Ходіння по Міграційній службі це реальні страждання!

Ви також намагалися раніше самі отримати громадянство України, але не вдавалося?

- Я у 2009 році приїхала до Криму та стала шукати можливості офіційного оформлення у країні тому що їздити кожні три місяці через кордон було незручно. Спочатку я купила будинок у Сімферополі, щоб мати законні підстави для прописки або дозволу на проживання, але дізналася, що за українськими законами нерухомість не дає права на прописку.

Після цього я фіктивно вийшла заміж щоб отримати дозвіл на проживання, його мені видали на рік. Поки минав цей рік, відбувся Майдан, анексія Криму і треба було подовжувати.

У той час вже йшла мова про те що мені можуть надати українське громадянство указом президента - він має право надати громадянство за особливі заслуги або якщо держава зацікавлена у людині, скажімо так. Але, оскільки апарат адміністрації президента доволі повільний та неповороткий, це затягнулося більш ніж на півроку.

У процесі я зібрала документи, ходила до Міграційної служби, паралельно займалася перереєстрацією з Криму до Києва - процес взаємодії із Державною міграційною службою в мене триває вже три роки. І власне зараз президент вирішив публічно надати мені громадянство

Кажуть, що це сталося після вашої публікації на "Фейсбуці"

- Я вважаю, що публікація підстебнула цей апарат, щоб він заворушився. Але цією публікацією я хотіла розповісти не про свою проблему, я із нею вже три роки живу. Мені хотілося підняти тему отримання громадянства України людям з інших країн - маса моїх колег з Росії, Білорусі відчувають необхідність поїхати з рідної країни, тому що там їм або некомфортно, або небезпечно. Але механізмів отримання громадянства або дозволу на проживання в Україні нема. Є такий механізм як влаштування на роботу або фіктивний шлюб.

Після отримання українського громадянства щось для вас змінилося? На сало вже тягне?

- Сала я не їм. (сміється). Я себе давно відчуваю громадянкою цієї країни і активною учасницею українського суспільства.

А українську ви знаєте?

- Знаю, можу нею розмовляти, але на публіці не говорю, тому що поки що соромлюся свого рівня. 

Ви родом з Росії. Як опинилися в Криму, а потів в Києві?

- У Волгограді я працювала головним редактором газети видавничого дому "Провинция", це була опозиційна газета яка багато негарного написала про нинішнього російського президента і його тимчасового змінника Медведєва і доволі швидко до нас почали навідуватися співробітники ФСБ і намагалися тиснути на видання.

Врешті, в них це вдалося і мені довелося поїхати. А з Криму я виїхала ще до Майдану, це не було пов'язано з політикою. Я навіть не назавжди тоді виїжджала, багато речей залишила в Криму, там залишилися мої рідні. А навіть поїхати туди не можу.

НЕ РОБІТЬ З СЕРГАЦЬКОВОЇ ДЕПАРДЬЄ

Із Катериною ми розмовляли російською і українкою вона себе не називає, бо немає українських коренів. Але демонструє громадянську позицію справжньої українки.

"Это, наверное, в тыщу раз круче, чем день рождения, и вот до сих пор не могу подобрать слов. Жить в Украине - это счастье, а быть гражданином Украины - ответственность", - написалаСергацькова, коли отримала паспорт із тризубом. Російською написала.

Невже ми дійсно почали зневажати людей за цю мову?

А як же російськомовні патріоти України? А росіяни - українські націоналісти? А військові, бійці АТО, які розмовляють російською?

Якщо людина поважає Україну, але не говорить державною мову то їй що тепер, ціна гріш? Чому людина повинна стидатися мови, якою вперше сказала "мама" тільки через те, що її країна - агресор?

І нічого огидного в тому, що росіянці дали українське громадянство "поза чергою" нема.

Огидно, коли Путін дає російське громадянство блазню Депардье.

Недоречно, коли наш президент Порошенко першим отримує біометричний паспорт замість того, щоб видати його якісь простій людині. Йому ж і так за ним у чергах не стояти, із документами не бігати.

Не дуже красиво він на громадянстві Сергацькової ще й пропіарився, хоча повинен був вибачитися за таку роботу служб та покарати винних.

А ця журналістка, може, заслужила українське громадянство біль за деяких українців, яким воно по праву народження дісталося, які гарно говорять мовою Шевченко, але нічого корисного країні не зробили.

Коли Росія напала на Крим, Катя возила нашим військовим допомогу. Вела хроніку подій. Хоча її неодноразово могли за це побити. У Криму тоді й за менше били.

Коли почалася війна на Донбасі, вона вела звідти репортажі. І з українських позицій і з табору бойовиків. Вагітна, до речі. То може вона усе ж таки заслуговує громадянство країни, заради якої двома життями ризикує й нічого, що вона за нього сказала "спасибо", а не "дякую"?

Про "російських друзів України" іншого штибу читайте в статті Чи повторить Порошенко помилки гетьмана Скоропадського з "російським кублом" у Києві