Як знімали "Легенду Г'ю Гласса", за яку Ді Капріо можуть дати "Оскар"

Зйомки стартували у вересні 2014 року і мали завершитися за 7 місяців, повідомляє depo.ua  з посиланням на wuzzup.ru.

Але екранізація історії випробувань однієї людини стала великим випробуванням для всієї групи. На швидкості робочого процесу насамперед позначався обраний авторами метод зйомок в хронологічному порядку (це до того ж автоматично додавало $ 7 млн ​​до кошторису).

Підхід, на думку режисера Іньярріту, повинен був відповідати плавному переходу природи від осені до зими, а крім того, допомогти акторам передати еволюцію прикордонного психічного стану своїх героїв. Однак погодні умови виявилися непередбачуваними: там, де автори очікували застати осінь, їх зустрічали снігові бурі з лютими морозами, але коли потрібна була зима, всюди з'являлися метелики і розпускалися квіти. Через це команді кілька разів доводилося згортати зйомки і шукати інші локації.

До речі, в інтерв'ю автори часто називають найбільшою проблемою переміщення групи і обладнання на місце зйомок. Підходящі локації знаходилися в глушині, і тільки на доставку вертольотами щодня витрачалося не менше 40% часу.

Леонардо Ді Капріо хіба що не дер ведмідь та всередині коняки спати не довелося. Все інше він проробляв насправді: прогулювався в мокрому ганчір'ї при -25 °, звикав до гіпотермії, їздив верхи, їв сиру рибу і печінку бізона, розпалював вогонь без сірників, стріляв зі зброї двохсотрічної давності, заучував репліки мовою індіанців.

Також Ді Капріо наполіг на тому, щоб зніматися в одній з найнебезпечніших сцен фільму - сплаві по крижаній гірській річці. П'ять дублерів підміняли актора лише в моменти проходження порогів.

Втім, за словами ДіКапріо, найбільшим випробуванням для нього став зовнішній вигляд - на те, щоб загримуватись під"поранення", щодня йшло по 4-5 годин. А борода, яку довелося відрощувати півроку, жахливо заважала при поганій погоді і вимагала ретельного догляду.

Зйомки було вирішено проводити виключно на реальних локаціях без павільйонів. Вони проходили на дванадцяти основних майданчиках у трьох країнах на двох континентах. Широка географія виявилася вимушеною.

Більшу частину сцен вдалося відзняти в Канаді, а в кадр потрапили Скелясті гори, гора Фортресс, вулкан Касл Рок, річка Боуе, долина Скуаміш з дощовими лісами і канадські пустки. Для екстремальних річкових зйомок група перемістилася в США, штат Монтана, на річку Кутен. Перебіг у неї не таке небезпечне, як було в канадських річках, а вода тепліше.

Оскільки час йшов до літа, і в Північній Америці ніде було знайти необхідні зимові умови, група перемістилася в Південну Америку - на Вогняну землю на самому півдні Аргентини. Там знімалися фінальні сцени з поєдинком головних героїв.

До речі, про всяк випадок заспокоїмо зоозахисників: при зйомках жодна тварина не постраждала, а всі мертві звірі в кадрі - несправжні і були зроблені вручну. Це стосується і з'їденого бізона, і плямистої конячки, всередині якої спав Ді Капріо.

Останню насправді грали дві коні: на одній герой тікає від індіанців, в іншу вкладається на нічліг. Тварина і його нутрощі були зроблені з латексу.

Оператор Еммануель Любецьки зізнається, що зйомки фільму змінили його життя, ставши найсуворішим і важким випробуванням, з яким коли-небудь доводилося стикатися.

Хоча Іньярріту принципово декларував відмову від використання хромакея та візуальних ефектів, деякі сцени були б просто неможливі без графіки. Насамперед, це стосується епізоду з нападом ведмедя-грізлі. Для його створення автори поспілкувалися з зоологами і передивилися десятки моторошних відео битв ведмедів і людей.

Зупинилися на ролику, в якому тварина в зоопарку нападає на людину, що зайшла до нього у клітку. Ця документальна зйомка зайвий раз переконала авторів, що сцена повинна бути знята ніби єдиним кадром.

На вивчення, постановку і відпрацювання хореографії хижака і жертви в каскадерів пішло кілька місяців. На майданчику сцена робилася за допомогою тросів, якими переміщували ДіКапріо, і каскадерів, які хапали актора там, де передбачалися поранення лапами і укуси.

Нарешті, ще один епізод, повз якого не можна пройти, - схід лавини за спиною Ді Капріо. Тут не використовувалася графіка, як можна було б подумати. Щоб викликати лавину, на схил з вертольота була скинута вибухівка. Зрозуміло, проробити це можна було лише раз, тобто в розпорядженні групи був тільки один дубль.

Складність полягала в тому, щоб домогтися синхронності дій великої кількості людей, віддалених один від одного: знімальної групи, актора в кадрі і команди у вертольоті.