Як Шокін отримав достовірні дані, що він – дрібна сошка для Google

Як зазначається, приводом для втручання у справи Google стало розголошення даних кримінального провадження щодо розкрадання співробітниками МВС річкого піску у Бориспільському районі.

Мовляв, у грудні на сайті "Антикор" з'явився матеріал "Як заступник міністра МВС домовлявся про відкати на мільйони гривень" і два відеоролики, які розкривають обставини скоєних злочинів.

Крім того, за інформацією слідства, аналогічні ролики були розміщені одним з користувачів на YouTube. А оскільки відеосервіс належить Google, ГПУ вирішила покопатися в даних компанії і все знайти.

Уявляється, як слідчі вриваються в офіс компанії, дізнаються IP-адреси зловмисників і прямо виходять на любителя публічності – можливо, якусь велику шишку у слідчих органах. Красива утопія, в яку не здатен повірити навіть наївний і неосвічений користувач Інтернету. А от генпрокурор Віктор Шокін чомусь вірить.

Через "наївність" Генпрокурора вкотре здійнявся галас, а директор українського Google Дмитро Шоломко лише стиснув плечима: мовляв, таке далеко не вперше. Навіть відповідь у Google вже заготовлена: сервери розміщені не в Україні, тому доступ до інформації надати неможливо.

Вочевидь, кампанія Шокіна для слідства закінчиться нічим. Google вміє захищати дані, і навряд чи кваліфікація IT-шників ГПУ дозволить зламати системи захисту одного зі світових інформаційних гігантів.

І замість розпочинати резонансні обшуки, можна було б просто звернутися до українського Google з проханням допомогти слідству. Скоріше за все, допомоги б вони не отримали. Результат без обшуку був би тим самим, що і з обшуком. Але без галасу і публічної демонстрації власного безсилля.

Наразі ж Шокін вкотре ризикує постати перед українцями, як людина, не здатна закінчити анонсовану справу. А ще, в IT-колах вже пліткують: справа Чеботаря – лише прикриття, головна ж місія прокуратури – натиснути на Google. Наприклад, змусити компанію ділитися іншими, ще більш важливими таємницями. Версія маловірогідна, але в суспільній свідомості надто вже добре вкладається у попередню історію протистояння влади з IT-індустрією.

Наприклад, минулу осінь українські програмісти охрестили "чорною". Про маскі-шоу в IT-компаніях писали навіть у західних ЗМІ. Тоді слідчі активно заважали роботі NIX Solutions, Luxoft, Plarium, а на їхню діяльність відреагували навіть в адміністрації президента. Зокрема Дмитро Шимків назвав IT-обшуки "злочином проти країни".

Знаменувалася осінь ще однією тенденцією – проаналізувавши курс влади, програмісти почали масово залишати країну, а журналісти та активісти – бити тривогу. Адже якщо раніше IT-сектор був одним з найперспективніших секторів української економіки, "зусиллями" влади всі досягнення могли зійти нанівець. Можливість переїхати, наприклад, у Польшу, платити податки в польський бюджет, і при цьому продовжувати вести бізнес в Україні аналізували керівники навіть невеликих підприємств.

Ще не так давно здавалося, що криза позаду, як і пік інтересу правоохоронців до діяльності програмістів. І от обшук у Google знову нагадав українцям про сумні реалії, а ім'я лідера галузі ризикує стає в один ряд з менш відомими "жертвами режиму".