Як українське Євробачення пафосно прямує в глухий кут

Спочатку варіант обирати місто-господаря видавався демократичним і цікавим. Мовляв, в умовах децентралізації не годиться обирати місто шляхом диктату. Тим паче, що мери аж шістьох міст швидко зорієнтувалися у ситуації і висловили бажання приймати конкурс у себе. 

Практика доволі нестандартна, але ж ніхто не змушує ходити протореними стежками.

Втім, тривожні дзвіночки були вже тоді. Замість фонтанувати варіантами очільник Мінкульту Євген Нищук фактично визнав, в Україні немає адекватного майданчика для конкурсу, а що робити він не знає.

Більше того, зізнався, що сподівається на волю випадку. "Можливо, в цей період, коли міста готуються до презентації будуть фахівці, які скажуть: можливо те, можливо так, можливо сяк", - зазначив міністр в одному з інтерв'ю.

І от, презентація відбулася - представники місцевої влади запропонували накрити свої стадіони, причепурені ще до "Євро-2012", відшукати в засіках чималі кошти у 300 млн - 1 млрд грн. 

Депутат одеської міськради Павло Вугельман навіть показав, як виглядатиме конструкція критого "Чорноморця". 

В ефірі Першого Національного презентували романтичні ролики міст, кожен з яких переконував: "Євробачення" має бути тут, особисто у нас жодних проблем немає. 

Програма "Битва міст" на Першому Національному зібрала купу експертів, а деякі моменти з презентацій розлетілися сторінками ЗМІ. 

Втім, відпочатку було незрозуміло, за якими саме параметрами збираються обирати місто-господаря. Звісно, говорили про наявність майданчика, безпеку, розвинену інфраструктуру, але чіткої формули для міст-претендентів не розробили.

Хоча було б приємно побачити рівняння з конкретними показниками: "наявність номерів у 3-4-зіркових готелях - 5 балів, наявність критого майданчика або інвестора, який його накриє - 15 балів". 

Тому вибір трьох міст з шести (у фінал вийшли Київ, Дніпро і Одеса) викликав пересуди - мовляв, Львів і Харків теж гідні Євробачення, тож, мабуть, без політики тут не обійшлося. 

Лише пізніше Руслана натякнула у "Фейсбуці": мер Львова Андрій Садовий був банально не готовий викласти з місцевого бюджету потрібну суму, тож вибір оргкомітету - за найщедріших. 

Що ж, за такого підходу можна було не створювати зайвий пафос і в приватному форматі спитати у міських голів скільки, власне, грошей вони готові виділити. 

Але тут важко не визнати, що для туристичного Львова і індустріального Дніпра суми на розвиток інфраструктури потрібні різні, а готельний фонд міст відрізняється в рази. А ще, важко зрозуміти, куди дінеться шалений потік українських туристів, якщо Євробачення також вирішать провести в Одесі. 

В рівнянні з багатьма невідомими хотілося б чіткості критеріїв і публічно аргументованих висновків. В реальності ж маємо лише прийняте за зачиненими дверми рішення, яке дещо нівелює декларовану демократичність процедури. 

Наразі Європейська мовна спілка (міжнародний організатор Євробачення - ред.) вже побувала в Дніпрі - подивилися заявлені локації, побували в аеропорті, прокотилися разом з Борисом Філатовим на тролейбусі. Що порішали - невідомо, як невідома і подальша доля конкурсу. 

Адже сьогодні, коли мали вже назвати одне місто з трьох, Нищук повідомив, що рішення відкладається на невизначений термін. "Сьогодні не буде визначено місто, виникли труднощі фінансового характеру", - сказав міністр.

Акцентував, що причиною перенесення стала затримка з фінансовими гарантіями, однак не уточнив, якими саме, і на кого, власне, потрібно тиснути суспільству, аби вирішити проблему. Та й на обіцянку, що її обов'язково буде вирішено, міністр поскупився. 

Подібні перипетії спантеличують ще й у тому плані, що в України вже є досвід проведення Євробачення. Тоді дійство відбувалося після Помаранчевої революції, часу було обмаль, працювали в умовах форсмажору. Впоралися неідеально, але і не погано - розгромних відгуків про українську організацію у пресі майже не було.

Звісно, про теліпання з вибором міста тоді і не думали - було не до того... Але, з огляду ситуацію, думається, що цю процедуру варто було б проігнорувати і зараз. Адже Україна вже прославилася численними скандалами щодо вибору представників від країни на конкурс, тож вплітати у подібний скандал ще й міста виглядає недалекоглядним. 

З позитиву тут - лише можливість ще раз зрозуміти, який красивий Харків чи Одеса. Негатив у вигляді хвилювань, пересудів і, зрештою, ризику бути позбавленими права проведення Євробачення, явно переважує.