Звірі та їхні люди: історія про кота снайпера, пса артилериста та найкращіх друзів на землі
Звісно, кіт Миколка та собака Зіпа не є снайпером і артилеристом, це бійці АТО, які взяли їх до себе, служили: одна стрільцем, а другий - зушником.
- Головна
-
29 грудня 2016 18:02
Журналісти Depo.ua дізналися про дві зворушливі історії дружби між людьми та тваринами в зоні АТО.
Це Андрій Гуменюк та його собака Зіпа. Андрій – боєць першої хвилі. Починав добровольцем в УНСО, потім служив в 54 орб, командир відділення ЗУ 23-2, рота вогневої підтримки. За освітою – історик. Завжди мріяв про собаку.
Зіпа була звичайним цуценям-безхатьком і невідомо, як би склалася її доля, якби мале брудне звірятко не підібрав добрий хлопець.
Вони зустріли одне одного ще на навчаннях, разом поїхали на передову, обидва були поранені, повернулися додому і тепер друзі - не розлий вода.
Андрій розчулено посміхається, згадуючи, як в нього завелася Зіпа. Це було ще до відправки в АТО, підрозділ перебував на навчаннях в селищі Петрівці. Андрій поїхав здавати кров на групу, проходив біля магазину, а під стіною сиділо маленьке брудне цуценя. Не довго думаючи, він забрав собаку із собою на полігон.
На фото: Андрі та Зіпа під час бойового виходу. В дитинстві Зіпа подорожувала не пішки, а в рюкзаку хазяїна
"Ми жили в військових наметах, а в них стояли залізні розкладачки. Я поклав її на свою, вона заснула, потім прокинулася, впала (бо зістрибнути ще не вміла), вийшла з намету, сходила в туалет, потім повернулася і стала проситися, що я її підняв назад на ліжко. Вона від початку була розумниця! - згадує Андрій. Так в його життя, із своїми хитрими оченятами, артистизмом і бешкетництвом увірвалася Зіпа. (Це не на честь запальнички, Андрій - "зушник" (ЗУ 23-2, зенітна установка, два стволи 23го калібру), до зушки іде ЗІП – скринька із запасними інструментами та приладами, от і собаку по військовому назвали). – Зіпа стала кожного дня проводжати мене на пробіжку, потім стала з нами бігати. Повний капець був, коли вона взяла собі манеру перекладати наші речі. Спочатку крала у всіх хлопців, потім зупинилася на мені. Одного разу вона мій берц віднесла і поставила до двох пар берців іншого хлопця – акуратненько так, п'ятка до п'ятки. Я півдня пролазив не міг знайти".
Дуже швидко Зіпа з маленької смішної цуценяти виросла у великого собаку, схожу на стаффордширського тер'єра. Разом із хлопцями бігала, наводила, за власним розумінням, порядок у наметі, коли всі вкладалися спати, вмивала Андрія і "розчісувала" йому зубами волосся. А коли невдячна людина спросоння лаялася на неочікувані прояви турботи, починала стрибати по інших ліжках.
Але все одно її всі дуже любили.
Через два місяці навчань підрозділ направили на передову: спочатку на три дні в Маріупольський аеропорт, потім - в лісосмугу біля річки Кальміус. І почалися в Андрія та Зіпи військові будні. Андрій згадує історії: смішні та сумні.
ЗІПА, СЕПАР!
"Над нами "гради" літали через річку: туди, сюди… Зіпа про обстріли не попереджувала, вона їх взагалі дуже боїться. Як тільки чує стрільбу, одразу ховається в бліндаж, чи там, де я залишив речі. Вона дуже допомагала нам як психолог, відчуває настрій. Крім того, дуже швидко спрацьовує на всі сторонні звуки й шерехи, завдяки їй ми могли знати, коли коїться щось не те. Охороняла нас під час виходу, попереджала про посторонніх".
На фото: Зіпа ховається від обстрілу
"Ми придумали таку команду: "Зіпа, сепар!", і вона починає шукати щось підозріле. Для неї сепар - це типу кіт чи миша. Зайшли якась в магазин, там черга. Стоїмо. Один з наших каже: "Зіпа, сепар". Вона вскочила і давай всіх по черзі обнюхувати. Один хлопець, років 15, не витримав і як закричить: я не сепар, не сепар! Злякався"
"30 жовтня поїхали на бойове чергування і потрапили в аварію – відмовили гальма, в фуру в'їхали. Ми із взводним влетіли головами у лобове скло. Добре, що перед цим вдягли каски. Зіпа сиділа в мене на руках. Я чого й руку зламав – прикрив її і в бардачок вдарився. Машина зупинилася, ми випали з дверей, вона заскавчала і втекла. І я хожу і гукаю: "Зіпа! Зіпа!" На лобі кров розмазано... Я вже потім зрозумів, чого місцеві на мене так дико дивилися, подумали мабуть, що я кричу "Зіга! Зіга", типу зовсім головою вдарився хлопець. Потім Зіпа вискочила з трави, я взяв її на руки, сиджу біля дороги, бабусі місцеві мені голову замотують і приговорюють: "Зачем ты сюда приехал, с..ка, езжай домой". Ніби і ненавидять і водночас рану бинтують. От як до них ставитися?"
Андрія тоді відвезли до лікарні, Зіпу до ветеринара, в одного зламана рука, в іншої – стегно. До лютого обидва відлежувалися, а як оклигали, одразу повернулися до своїх, в село за 13 км від передової.
КАТРУСЯ, ЗІПА І АНДРІЙ
"Ми приїхали на нову располагу вже пізно ввечері, в наметі було пусто й холодно, хлопці на чергуванні. Я розтоплюю буржуйку, Зіпа посеред намету стоїть. Тут заходить чорна кішка, іде до Зіпи і впирається головою їй у бік. Моя собака спантеличено дивиться на мене, я так само на неї. Раніше цієї кішки тут не було. Назвали Катрусею. Зіпа прийняла її до нас в компанію, далі ми вже утрьох спали.
Потім ми перейшли в інше село, Катруся залишилася там. Я сказав, що не можу ще й її забрати".
Після року в АТО Андрій і Зіпа повернулися додому. Собака стала сімейною улюбленицею і швидко адаптувалася до мирного життя. Єдине, до чого звикнути не може – Андрій тепер ходить на роботубез неї . Він до війни викладав у виші, працював в туризмі, в громадській організації, зараз викладає в академії Генпрокуратури.
Вранці Андрій уходить на роботу, а Зіпа лягає біля дверей і до вечора чекає на нього. Андрій навіть завів своїй собаці сторінку в соцмережах, там вона Зіпа Вереміївна – Веремій - то такий був в нього позивний в АТО.
"Я від початку подумав, що може в мене дійсно вже дах поїхав на рахунок того, що я собаці завів акаунт. Але зрозумів, що зі мною все нормально, коли друзі почали їй писати: "гав", "привіт", "як справи", - сміється він
Ще одним важким випробуванням для собаки стало те, що в її друга з'явилася дівчина. Варто було Андрію обійняти кохану, як Зіпа вхоплювала його зубами за одяг і відтягувала до себе. Дівчині також було дивно таке трепетне ставлення до собаки. Але якось вже поділили.
"Моя дівчина раніше прокидається на роботу, і тільки вона встає, Зіпа, яка спить в нас в ногах ногах, одразу лягає на її місце, головою на подушку, ще й лапою примудряється мене обійняти", - сміється Андрій. – Ну а як я можу ставитися до неї, якщо цей отакий крихітний клубочок мені повністю обличчя і руки від бруду вилизував, і потім вже вкладався спати. Як я буду ставитися до собаки, яка зі мною рік на війні провела, в аварії побувала. Це більш ніж собака, це друг"
КСЕНІЯ ТА МИКОЛКА
До війни Ксенія працювала контролером якості в харчовій галузі. В АТО вона стала стрільцем Ксюхою із позивним "Стріла" в батальоні УНСО. З війни вона привезла додому Миколку - маленьке руде кошеня, яке народилося в бліндажу.
А це фотоісторія Миколки – кота стрільця УНСО Ксенії з позивним "Стріла"
Миколка народився в батальонної кішки Манюні "в результаті її прогулянки з невідомим героєм". Його маму бійці взяли до себе з сусіднього села, щоб було кому боротися із мишачою навалою, з чим вона, власне, чудово і справлялася.
Миколкою, розповідає Ксенія, кошеня назвали з подачі місцевого хлопця, який, коли приходив у гості, вперто називав його Колею Київським. Так і прижилося, тільки трансформувалося в українському стилі.
А потім Миколка і справді став київським - коли йому було близько трьох місяців, Ксенія поїхала на дембель і увезла його з собою
"Я везла його в картонній коробці – категорично не хотів цього, кричав і видирався. В потязі виліз з неї і вільно гуляв по вагону, радуючи дітей. Вночі спав на сусідній полиці в ногах пасажирки, яка боялась поворухнутись, щоб його не скинути. Радував весь вагон", - згадує вона.
До його домашньої поведінки Ксюша ставиться терпляче, мовляв, шпалери і меблі рвуть всі коти. Ну, інколи ялинка падає, добре, що іграшки пластикові.
А от до лотка його привчили ще в бліндажі, де він ходив у коробку з під під патронів.
Зараз Миколка вирос в великого поважного кота Миколу, а Ксенія повернулася до роботи і контролює якість продукції у мережі японських ресторанів.
Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
Всі новини на одному каналі в Google News
- 13:54В Офісі генпрокурора оновили цифри щодо загиблих в Україні дітей
- 13:43Безкомпромісний флагман: 5 причин купити Galaxy S24 Ultra PROMO
- 13:33У Маріупольському районі фіксують переміщення ворожих мінометів
- 12:47Перед судом постануть посадовець ТЦК та правоохоронець, які на Одещині торгували "білими квитками"
- 12:28 Посадовець КОВА намагався влаштуватися капеланом у штаб ДШВ ЗСУ, щоб шпигувати для ГРУ ФОТО
- 11:57Київські посадовці організували схему вирубки 100-річних дубів у Чорнобильському заповіднику
- 11:14Говоритимуть не тільки про блокаду кордону: Шмигаль і Туск зустрінуться у Варшаві
- 11:01У Міненерго розповіли, чи готують підвищення тарифів на електрику
- 10:58У Хмельницькому призупинили опалювальний сезон
- 10:48Дві людини загинули внаслідок обстрілів на Херсонщині
- 10:10В Києві провели засідання Ради оборони міста через загрозу нових ракетних ударів та небезпеку проникнення ДРГ
- 09:54Байден трохи випереджає Трампа в передвиборчому опитуванні
- 09:53На деокупованій території біля Харкова на міні підірвався чоловік
- 09:12Росіяни вдарили балістикою по Миколаєву. Відомо про 12 поранених ФОТО
- 08:55Вночі та зранку 28 березня ворог знову атакував Одещину ракетами та безпілотниками
- 08:48 Обстріли на Харківщині: Синєгубов повідомив про 2 убитих і 20 поранених ФОТО
- 08:33В Україні вже ліквідовано майже 440 тисяч російських окупантів
- 08:04Окупанти атакували Україну ракетами та ударними дронами
- 07:41Окупанти двічі за ніч "Шахедами" обстріляли Харків: Куди влучили