UK
Для цього матеріалу переклад іншими мовами відсутній, спробуйте перевірити пізніше

Звірі та їхні люди: історія про кота снайпера, пса артилериста та найкращіх друзів на землі

Звісно, кіт Миколка та собака Зіпа не є снайпером і артилеристом, це бійці АТО, які взяли їх до себе, служили: одна стрільцем, а другий - зушником.

Валентина Емінова
Головний редактор
Звірі та їхні люди: історія про кота сна…

Журналісти Depo.ua дізналися про дві зворушливі історії дружби між людьми та тваринами в зоні АТО.

Це Андрій Гуменюк та його собака Зіпа. Андрій – боєць першої хвилі. Починав добровольцем в УНСО, потім служив в 54 орб, командир відділення ЗУ 23-2, рота вогневої підтримки. За освітою – історик. Завжди мріяв про собаку.

Зіпа була звичайним цуценям-безхатьком і невідомо, як би склалася її доля, якби мале брудне звірятко не підібрав добрий хлопець.

Вони зустріли одне одного ще на навчаннях, разом поїхали на передову, обидва були поранені, повернулися додому і тепер друзі - не розлий вода.

Звірі та їхні люди: історія про кота снайпера, пса артилериста та найкращіх друзів на землі - фото 1

Андрій розчулено посміхається, згадуючи, як в нього завелася Зіпа. Це було ще до відправки в АТО, підрозділ перебував на навчаннях в селищі Петрівці. Андрій поїхав здавати кров на групу, проходив біля магазину, а під стіною сиділо маленьке брудне цуценя. Не довго думаючи, він забрав собаку із собою на полігон.

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 1

На фото: Андрі та Зіпа під час бойового виходу. В дитинстві Зіпа подорожувала не пішки, а в рюкзаку хазяїна

"Ми жили в військових наметах, а в них стояли залізні розкладачки. Я поклав її на свою, вона заснула, потім прокинулася, впала (бо зістрибнути ще не вміла), вийшла з намету, сходила в туалет, потім повернулася і стала проситися, що я її підняв назад на ліжко. Вона від початку була розумниця! - згадує Андрій. Так в його життя, із своїми хитрими оченятами, артистизмом і бешкетництвом увірвалася Зіпа. (Це не на честь запальнички, Андрій - "зушник" (ЗУ 23-2, зенітна установка, два стволи 23го калібру), до зушки іде ЗІП – скринька із запасними інструментами та приладами, от і собаку по військовому назвали). – Зіпа стала кожного дня проводжати мене на пробіжку, потім стала з нами бігати. Повний капець був, коли вона взяла собі манеру перекладати наші речі. Спочатку крала у всіх хлопців, потім зупинилася на мені. Одного разу вона мій берц віднесла і поставила до двох пар берців іншого хлопця – акуратненько так, п'ятка до п'ятки. Я півдня пролазив не міг знайти".

Звірі та їхні люди: історія про кота снайпера, пса артилериста та найкращіх друзів на землі - фото 3

Дуже швидко Зіпа з маленької смішної цуценяти виросла у великого собаку, схожу на стаффордширського тер'єра. Разом із хлопцями бігала, наводила, за власним розумінням, порядок у наметі, коли всі вкладалися спати, вмивала Андрія і "розчісувала" йому зубами волосся. А коли невдячна людина спросоння лаялася на неочікувані прояви турботи, починала стрибати по інших ліжках.

Але все одно її всі дуже любили.

Через два місяці навчань підрозділ направили на передову: спочатку на три дні в Маріупольський аеропорт, потім - в лісосмугу біля річки Кальміус. І почалися в Андрія та Зіпи військові будні. Андрій згадує історії: смішні та сумні.

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 2

ЗІПА, СЕПАР!

"Над нами "гради" літали через річку: туди, сюди… Зіпа про обстріли не попереджувала, вона їх взагалі дуже боїться. Як тільки чує стрільбу, одразу ховається в бліндаж, чи там, де я залишив речі. Вона дуже допомагала нам як психолог, відчуває настрій. Крім того, дуже швидко спрацьовує на всі сторонні звуки й шерехи, завдяки їй ми могли знати, коли коїться щось не те. Охороняла нас під час виходу, попереджала про посторонніх".

На фото: Зіпа ховається від обстрілу

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 3

"Ми придумали таку команду: "Зіпа, сепар!", і вона починає шукати щось підозріле. Для неї сепар - це типу кіт чи миша. Зайшли якась в магазин, там черга. Стоїмо. Один з наших каже: "Зіпа, сепар". Вона вскочила і давай всіх по черзі обнюхувати. Один хлопець, років 15, не витримав і як закричить: я не сепар, не сепар! Злякався"

Звірі та їхні люди: історія про кота снайпера, пса артилериста та найкращіх друзів на землі - фото 6

"30 жовтня поїхали на бойове чергування і потрапили в аварію – відмовили гальма, в фуру в'їхали. Ми із взводним влетіли головами у лобове скло. Добре, що перед цим вдягли каски. Зіпа сиділа в мене на руках. Я чого й руку зламав – прикрив її і в бардачок вдарився. Машина зупинилася, ми випали з дверей, вона заскавчала і втекла. І я хожу і гукаю: "Зіпа! Зіпа!" На лобі кров розмазано... Я вже потім зрозумів, чого місцеві на мене так дико дивилися, подумали мабуть, що я кричу "Зіга! Зіга", типу зовсім головою вдарився хлопець. Потім Зіпа вискочила з трави, я взяв її на руки, сиджу біля дороги, бабусі місцеві мені голову замотують і приговорюють: "Зачем ты сюда приехал, с..ка, езжай домой". Ніби і ненавидять і водночас рану бинтують. От як до них ставитися?"

Андрія тоді відвезли до лікарні, Зіпу до ветеринара, в одного зламана рука, в іншої – стегно. До лютого обидва відлежувалися, а як оклигали, одразу повернулися до своїх, в село за 13 км від передової.

КАТРУСЯ, ЗІПА І АНДРІЙ

"Ми приїхали на нову располагу вже пізно ввечері, в наметі було пусто й холодно, хлопці на чергуванні. Я розтоплюю буржуйку, Зіпа посеред намету стоїть. Тут заходить чорна кішка, іде до Зіпи і впирається головою їй у бік. Моя собака спантеличено дивиться на мене, я так само на неї. Раніше цієї кішки тут не було. Назвали Катрусею. Зіпа прийняла її до нас в компанію, далі ми вже утрьох спали.

Потім ми перейшли в інше село, Катруся залишилася там. Я сказав, що не можу ще й її забрати".

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 4

Після року в АТО Андрій і Зіпа повернулися додому. Собака стала сімейною улюбленицею і швидко адаптувалася до мирного життя. Єдине, до чого звикнути не може – Андрій тепер ходить на роботубез неї . Він до війни викладав у виші, працював в туризмі, в громадській організації, зараз викладає в академії Генпрокуратури.

Вранці Андрій уходить на роботу, а Зіпа лягає біля дверей і до вечора чекає на нього. Андрій навіть завів своїй собаці сторінку в соцмережах, там вона Зіпа Вереміївна – Веремій - то такий був в нього позивний в АТО.

"Я від початку подумав, що може в мене дійсно вже дах поїхав на рахунок того, що я собаці завів акаунт. Але зрозумів, що зі мною все нормально, коли друзі почали їй писати: "гав", "привіт", "як справи", - сміється він

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 6

Ще одним важким випробуванням для собаки стало те, що в її друга з'явилася дівчина. Варто було Андрію обійняти кохану, як Зіпа вхоплювала його зубами за одяг і відтягувала до себе. Дівчині також було дивно таке трепетне ставлення до собаки. Але якось вже поділили.

"Моя дівчина раніше прокидається на роботу, і тільки вона встає, Зіпа, яка спить в нас в ногах ногах, одразу лягає на її місце, головою на подушку, ще й лапою примудряється мене обійняти", - сміється Андрій. – Ну а як я можу ставитися до неї, якщо цей отакий крихітний клубочок мені повністю обличчя і руки від бруду вилизував, і потім вже вкладався спати. Як я буду ставитися до собаки, яка зі мною рік на війні провела, в аварії побувала. Це більш ніж собака, це друг"

КСЕНІЯ ТА МИКОЛКА

До війни Ксенія працювала контролером якості в харчовій галузі. В АТО вона стала стрільцем Ксюхою із позивним "Стріла" в батальоні УНСО. З війни вона привезла додому Миколку - маленьке руде кошеня, яке народилося в бліндажу.

Звірі та їхні люди: історія про кота снайпера, пса артилериста та найкращіх друзів на землі - фото 6

А це фотоісторія Миколки – кота стрільця УНСО Ксенії з позивним "Стріла"

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 1

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 2

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 3

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 4

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 5

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 6

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 7

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 8

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 9

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 10

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 11

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 12

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 13

Миколка народився в батальонної кішки Манюні "в результаті її прогулянки з невідомим героєм". Його маму бійці взяли до себе з сусіднього села, щоб було кому боротися із мишачою навалою, з чим вона, власне, чудово і справлялася.

Миколкою, розповідає Ксенія, кошеня назвали з подачі місцевого хлопця, який, коли приходив у гості, вперто називав його Колею Київським. Так і прижилося, тільки трансформувалося в українському стилі.

Війна та мир народжених в АТО: дві історії про кота, собаку і справжню дружбу - фото 19

А потім Миколка і справді став київським - коли йому було близько трьох місяців, Ксенія поїхала на дембель і увезла його з собою

"Я везла його в картонній коробці – категорично не хотів цього, кричав і видирався. В потязі виліз з неї і вільно гуляв по вагону, радуючи дітей. Вночі спав на сусідній полиці в ногах пасажирки, яка боялась поворухнутись, щоб його не скинути. Радував весь вагон", - згадує вона.

До його домашньої поведінки Ксюша ставиться терпляче, мовляв, шпалери і меблі рвуть всі коти. Ну, інколи ялинка падає, добре, що іграшки пластикові.

А от до лотка його привчили ще в бліндажі, де він ходив у коробку з під під патронів.

Зараз Миколка вирос в великого поважного кота Миколу, а Ксенія повернулася до роботи і контролює якість продукції у мережі японських ресторанів.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme