ТОП-5 антиватницьких російських поетів

Depo.ua перечитав вірші п'яти російських поетів, які відстоюють гуманізм навіть у непроглядну епоху Путіна. 

1. Андрій Орлов (Орлуша)

Орлов працював журналістом, рекламістом і продюсером. Писати ж вірші став відносно недавно. Але доволі швидко став одним з найпопулярніших поетів Росії. Широкому ж загалу українців поет став відомий після публікації віршу "Реквием по MH-17", який закінчувався приголомшливим "Я виновен, потому что русский".

Что бы и кого я ни любил,
Говорю ответственно и хмуро:
Я - один из тех, кто подло сбил
Самолет, летевший до Лумпура.
Нету у меня страны иной,
И сегодня, как ни горько это,
Я национальности одной
С так умело пущенной ракетой.
Я сейчас на первых полосах
Мировых газет, жесток и страшен,
Я и сам себе внушаю страх
Тем, что я частица слова RUSSIAN.
Я национальности одной
С тем, кто говорит, что "не хотели",
С тем, кто в небе над чужой страной
Выбирал без сожаленья цели.
Прозвучит кощунственно и зло
Эта запоздалая банальность:
Может, мне с тобой не повезло,
А тебе - со мной, национальность?
Мой народ, который позабыл
И простил себе себяубийство,
Я вчера с тобою вместе сбил
Лайнер в украинском небе чистом.
Да, сегодня я - один из них,
Тех, кто мне противен, гнусен, гадок -
Тех, кто хочет, чтобы у других
Было больше взлетов, чем посадок.
Сбили все, кто весело в Facebook
Размещал зловещих орков лица,
Сбили те, кто установку "Бук"
Тайно гнал через свою границу.
Сбили те, кто словом вдохновлял,
Кто вооружал скота и хама,
Сбили те, кто мальчика распял
Между КВНом и рекламой.
"Боинг" никуда не долетел,
Но еще не кончились мученья:
Двести девяносто восемь тел
В Грабово, в плену у ополченья.
Кучки иностранных паспортов,
Тапки, шляпки, детские игрушки,
И проломлен трупом жалкий кров
Безымянной грабовской старушки.
Кто конкретно и откуда сбил,
Следствие, должно быть, установит,
Ну а я останусь тем, кем был -
Русским по рождению и крови.
И пока политиков умы
Не готовы для перезагрузки,
Я за них признаюсь: сбили мы.
Я - виновен, потому, что русский...

Відтоді Орлов чимало писав про злочини Путіна, байдужість та зазомбованість російських "ватників".

"Есть закон о защите всех прав потребителя,
Почитай его, если совсем не баран ты,
И скажи: "Надоело! Мозги не е*ите!
Он сломался давно. Замените Гаранта!"

 Є в поета і вірші, присвячені героїзму українських військових. 

ЯКЩО НЕ ВИ, ТО ХТО?

(друзьям из 95-й аэромобильной бригады)
В честь меня не назовут моста
Вежливые злые человечки
Даже если сбудется мечта -
Утром умереть у Чёрной речки.
Дырка в голове прогонит хмель,
Жизнь и без меня пойдёт как надо,
Встретит без меня весной апрель
95-я бригада.
Те, чья жизнь - прекрасна и проста,
Как рисунок безыскусный детский,
Чья мечта - как рушничок чиста -
Отстоять аэропорт донецкий.
В голове - чужие девять грамм,
Или - граммов, - если быть точнее,
И скупые строчки телеграмм
Про него, кто не простился с нею.
«Киборги» - дурацкое словцо -
Не определит вовеки сути
Тех, кто к небу повернув лицо
Лёг на поле, вставши против жути.
Отступили - это ничего,
Там не долго попануют гады,
Помнит павших всех до одного
95-я бригада.
Я их лица видел только раз,
Пожелал им, чтоб никто не помер,
Чтобы по земле, где жил Тарас,
Все вернулись, как один, в Житомир,
Чтоб детей носили на руках,
Чтобы, шаг чеканя на парадах,
Мир несла на примкнутых штыках
95-я бригада.
Слово против смерти - ерунда,
Но хочу, чтоб знали супостаты,
Что на их пути стоит всегда
Вся страна и дев'яносто п'ята

До речі, за рік після падіння "Боїнга" Орлуша написав післямову до "Реквієму". 

НАД ПРОПАСТЬЮ ВО ЛЖИ

Мы живём над пропастью во лжи,
В страшной правде не хотят признаться
Те, кто отвечает: "Докажи!!!"
На вопросы по МН-17.
Как когда-то школьная шпана
Покрывала кореша-ворюгу,
Так сегодня целая страна
В круговой поруке врет по кругу:
С нами - хоть Европа не дружи!
Нам то что, ведь деды их бивали!
И про лайнер, сука, докажи!
Мы в гробу ваш трибунал видали!
Докажи, ссылаясь на фейсбук,
Что в Донбассе видели чеченцев!
Докажи, что установки "Бук"
Были у луганских ополченцев!
Докажи, что в поле спелой ржи
Делал селфи на крыле убийца,
Докажи про лайнер! До-ка-жи!
Кто с пути помог пилоту сбиться?
Докажи! - кричит моя страна.
Докажи, что укры - не уроды!
Докажи, что там идет война,
А не помощь братскому народу!
"Докажи!" - несется по стране
От Владивостока до Кавказа.
Докажи, что привезли жене
Тело в камуфляже от спецназа!
Докажи, паршивый стихоплет,
Что стихи писал не по заказу!
Неизвестно, был ли самолет,
Тот, что не сбивали мы ни разу!
Пусть Европу, оторопь берет,
Знают власти и любая бабка:
Вор не воровал, и вор не врет!
Но горит, горит на воре шапка.
От горящей в шапке ваты вонь
Улетает грязным дымом в небо,
И опять командует: "Огонь!"
Тот, кто там где был ни разу не был.
Год прошел, и много лет пройдет,
Отгремят и заржавеют пушки,
И однажды девочка найдет
В поле обгоревшую игрушку.
Пыль и грязь с игрушки оботрет,
Увезет с собой домой в Одессу
Маленький малайский самолет,
Тот, что дарят детям стюардессы.
Правда не осилит силы лжи,
Если против правды есть закалка.
Тем, кто знает слово "Докажи!"
Не докажешь ничего. А жалко.
Снова будет гнать своих коней
Солнце, управляя колесницей,
А июль всегда семнадцать дней
Для ушедших в небо будет длиться...

В інтерв'ю depo.ua Орлов розповів, що завжди протестував проти жорстокості та несправедливості.

"У мене аудиторія в клубі - 200-300 осіб, і в театрі естради люди приходять на мій концерт, де я спокійно висловлюю всі свої антивоєнні, скажімо так, проукраїнські й антиурядові думки. Але я робив це і до цього. Коли був грузинський конфлікт, я ходив у майці "Я грузин" і теж писав вірші. Коли в Сочі почали забороняти гомосексуалістів і розстрілювали бродячих собак - на мені була футболка "Я бродячий собака і гомосексуаліст, убий мене!" - прокоментував поет.

Цієї осені Орлов збирається в тур містами України - його вірші можна буде почути у Києві, Одесі та Дніпропетровську. Також поет думає приїхати до Львову та Харкова.

2. Дмитро Биков

Биков викладає в російських школах, працює у виданні "Собеседник" і пише вірші. Твори поета резулярно публікуються у "Новій газеті".  Биков запустив проект "Гражданин поэт", в якому Михайло Єфремов читає його твори. 

В своїх творах Биков вельми іронічно описує нинішню ситуацію.

"Нет, Савченко они не отдадут. Не слушайте оптимистичных бредней. Она одна - последний их редут, последний их оплот, трофей последний. Подумай, что они приобрели за этот год, помимо геморроя? На первое - подгнившие рубли, и санкции Европы - на второе; сакральный Крым и весь его прибой, там будет Сталин вскорости изваян, - туда и так приехать мог любой, но нынче может въехать как хозяин. Что до крымчан: курорт и есть курорт. Располагает статус или климат - но если к ним приедет даже черт, они его со всей любовью примут. За эти строки, полные огня, я там, должно быть, сделаюсь нон грата, - но чтоб вы гордо выперли меня, мне надо бы приехать к вам, ребята, а мы таким желаньем не горим. Разлуку я уж как-нибудь осилю и не поеду в новорусский Крым, как Бунин в большевистскую Россию"

При цьому у віршах внутрішній світ росіян постає у вельми похмурих тонах. 

"Что ты наглеешь - без чувства вины, без приношений к подножью кумира? Все тут бессмысленно, кроме войны. Мира нам нет, кроме русского мира. Кто тут посмеет детей обнимать? Их приучают к пощечинам смалу. Наша седая, суровая мать мало похожа на добрую маму. Мы не гейропа, война - не комедь, наших сердец теплота не изъела. Если тут станут кого-то жалеть, долго не думайте - это измена" 

Але насправді Биков думає, що "чорна епоха" буде продовжуватись не вічно, і росіяни одумаються. До того ж, доволі скоро. 

"Тому я абсолютно впевнений, що рано чи пізно ця рана затягнеться. Швидше за все, рано. Тому що подивіться, які жорстокі протистояння були в російській громадянській війні, а через п'ять років люди запитували себе, що це було? Батько йшов на сина, брат на брата. Що це таке було - незрозуміло, якісь магнітні бурі. Так і тут ми будемо запитувати: "Що це було, ми що, воювали з Україною Як!? Цього не може бути!" - прокоментував Биков в інтерв'ю "Укрінформу".

3. Олександр Бившев

Через антипутінський вірш Бившева, якій працював вчителем німецької, засудили до 300 годин виправних робіт та на  два роки позбавили права викладати. 

Приводом стали ніби-то ознаки екстремізму, які судді виявили у творі, який стрімко поприбирали з усіх сайтів. Хоча жодних екстремістських закликів у творі немає. 

РАССКАЗ БЫВШЕГО РУССКОГО

Стыдно быть русским!
Александр Герцен
В своей стране я словно иностранец.
Сергей Есенин
Быть с толпой мне до рвоты обрыдло,
И тошнит от лоснящихся ряс.
Торжествует здесь пьяное быдло.
И вокруг лишь одно - "Одобрямс!"
Кнут и стадность - вот черни истоки.
Запах крови приводит всех в раж.
Машут флагом в свинячьем восторге
И ревут во всю глотку: "Крым наш!"
В их глазах только зависть и злоба.
И мерещатся козни врага.
Костью в горле им стала Европа.
Нужен Сталин - и вся недолга!
Своего дождались они часа.
Никогда ярость в них не умрет.
И орет миллионная масса:
"Бей "укропов"! Россия,вперед!"
Всласть чекистскую славят державу.
И чуть что - получай по зубам.
С вольнодумством быстры на расправу -
Ненавистна свобода рабам.
Як обрид цей мерзенний звіринець -
Край нелюдський гидот і гризні!
Відтепер я навік українець.
Русь, ти більше не мати мені!

Після вироку суду у Олександра показово відібрали ноутбук, хлопець вирішив не припиняти писати. Скоро світ побачив новий вірш поета. 

МАТЕРЯМ УКРАИНЫ

Кровь не смыть ни в коем разе
Тем, на ком ее сполна.
По вине имперской мрази
В Украине вновь война.
Здесь по юным правят тризну.
Не жалея жизнь свою,
Гинуть хлопці за Вітчизну
Незалежную свою.
Матерi всi посивiли,
Проводжаючи дiтей.
Всюду множатся могилы
И звучит: "Проклятых бей!"
Горек хлеб на тех поминках...
Боль не в силах превозмочь,
О сынах - родных кровинках
Они плачут день и ночь...
Но, качая головою,
Верят в правды торжество. -
Меж Гаагой и Москвою
Тыщи 2 км. Всего.

Також Бившев написав відкритий лист, який опублікували західні ЗМІ.В ньому хлопець писав про "нюанси" російського правосуддя.

"... Вони прийшли на обшук. Обшарили усе, не турбуючись через те, що засмучують моїх стареньких батьків, які погано ходять. Вони змусили їх піднятися з ліжка і почали шукати під матрасами. Коли я попросив їх бути обережнішими, поліцейські сказали, що то не їхні проблеми. Я ніколи не відчував такого приниження. Але я продовжую боротися до кінця", - запевнив поет.

Так, на кілька день тому на його "Фейсбуці" з'явився новий вірш. 

МАРШ "ПЯТОЙ КОЛОННЫ"
Юлии Вишневецкой посвящается

Из красной коричневой стала
Россия, окрепнув едва.
Нас мало, до ужаса мало
Всех, в ком ещё совесть жива.
Мы люди второго здесь сорта,
К позорному вбиты столбу.
Несем, словно орден, мы гордо
Клеймо "нацпредатель" на лбу.
Секут нас азартно и хлёстко.
Кровища пьянит "Третий Рим"...
Сегодня нас жалкая горстка.
А все-таки мы победим!

4. Ігор Іртєньєв

Говорити правду - давня звичка Іртєньєва. Ще з кінця 1980-х регулярно брав участь у сатиричних програмах Віктора Шендеровича, де висловлював непричесані думки. 

До речі, їх поет передає здебільшого лаконічно і з гумором. 

За всех не скажу, но меня порой,
Пусть не в один, скажем так, присест, но
Так и тянет изменить существующий строй -
Вконец уже за*бал, если честно.

У здобутку Іртєньєва вистачає антивоєнної лірики - він намагається урезонити співгромадян у доброзичливій манері.

Хотят ли русские войны?
Уже не знаю, если честно,
Хотя, насколько мне известно,
Что б так уж прямо - не должны.
Другое дело - поорать.
Сам бог велел, когда в охотку,
Да с корефанами под водку,
Но по серьезке помирать?
И за кого - за тот Донбасс?
На кой он сдался, извините,
Давно оборваны те нити,
Что прежде связывали нас.
А ну-ка хором, пацаны,
Погромче только - туго слышу,
С концами ли снесло вам крышу?
Хотят ли русские войны?
А те кому, еще ноздрю
Щекочет запах свежей крови,
Пускай воюют на здоровье,
Да на потеху упырю.

****

Идет войною брат на брата,
Сестра стеною на сестру.
Ты скажешь - точка невозврата,
Я - точка ру.

Іртєньєв доволі відкрито висловлюється проти кремлівського режиму. 

Признайся, Господи, как на духу -
Прошу я лишь одного -
Ты что там, заснул у себя наверху,
Когда зачинали его?
И ты нам этого чувака,
Гаже которого нет,
Правда что ли послал на века?
Ну, ты и сморозил, дед.

Поет вважає, що навіть з такими віршами нічим не ризикує. На його думку, місцеві чиновники не надто зважають на поетів, поки ті не зазіхають на їхні гроші. 

У самого ж Путіна є справи поважливіше. 

"Він в басейні плаває. Або зі стерхами літає. Нафіга йому вірші читати?" - пояснив поет в інтерв'ю "Фокусу".

Зазначимо, що нещодавно у Іртєньєва вийшла нова книжка "Порядок денний". Поки що наклад з продажу не вилучено.

5. Лев Рубінштейн

Поет та журналіст, Рубінштейн вже багато років відстоює в Росії демократичні цінності. Лев брав участь в акціях за права сексуальних меншин, виправдання Pussy Riot, проти війни Росії  в Україні.

Думки Рубінштейн висловлює відкрито.  

"Цікаво, що наші кощеї-безсмертні, які завжди безпомилково призначають мертве живим, а живе - мертвим, стали говорити про те, що "ніякої України немає" і "ніяких українців немає" якраз в той момент, коли стало остаточно ясно, що саме тепер-то вже точно є і те, і інше", - писав поет в одному з постів у "Фейсбуці".

На сторінці Рубінштейна чимало замальовок із політичним присмаком.

"Як ти думаєш, - запитав один з двох молодих людей, які пройшли повз мене, - Як ти думаєш, тверда ще наша влада, а?" "Звичайно, тверда!" - Негайно відповів другий. І, трохи поміркувавши, з похмурим виглядом додав: "Як шанкр приблизно". Живий ще мову. Живі ще ми. Жваво ще все. І влада, зрозуміло, ще тверда", - поділився поет.

А от вірші в Інтернет Лев викладає не так часто, хоча цього літа вийшла нова книга Рубінштейна "Велика картотека".

Поет тяжіє до лаконічних влучних форм.

Не заводится "Армата"?
Ну и что? - кричат ребята, -
Все равно мы круче всех!
Там, где Путин, там успех

***

Все вы рашкины здесь, кобзоны.
Столь же дороги вы всем нам,
Как использованные гондоны,
Разбросанные по углам.

***

И изюм нейдет на ум,
И цукерброд не лезет в рот,
И не вкусно крем-брюле,
Пока в Кремле, пока в Кремле...

***

По указанью президента
Пойдут электропоезда.
Не жди, читатель, рифмы к первой,
Жди сразу ко второй строке.

***

Мы живем, под собою не чуя страны.
Мы живем, над собою не чуя страны.
Мы живем, рядом с нами не чуя страны.
Никакой мы не чуем страны.
Наши речи за десять шагов не слышны.
Наши речи за сорок шагов не слышны.
Наши речи за сотню шагов не слышны.
Потому что мы просто молчим.

За громадянську позицію Рубінштейна вже запрошували у російський слідком з приводу участі в літературних читаннях, які відбулися кілька років тому. Як могла влада побачити шахрайство у безкоштовному заході, лишилось таємницею.