Життя

ТОП-22 київських одкровень Світлани Алексієвич

Презентувавши три романи українською, нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич поділилася з киянами думками про людяність, російський "абзац" та чорнобильську трагедію

09 квітня 2016, 08:00

ТОП-22 київських одкровень Світлани Алексієвич

фото: Олександр Хоменко / depo.ua

Depo.ua зібрав найбільш резонансні та яскраві висловлювання білоруської письменниці з її творчої зустрічі з киянами.

ПРО РОСІЮ І ПУТІНА

"Половина росіян кажуть, що я їхня, а половина вважає мене русофобкою та бандерівкою. Особливо після того, як я розповіла, що мене врятувала настоятелька монастиря в Івано-Франківську. Тоді мені було менше року. Батько служив у військовій частині, а радянським офіцерам нічого не продавали. Я хворіла через голод. Батько прийшов до настоятельки монастиря, сказав їй: "Так, я ворог, але у мене помирає дитина. А ви ж все-таки слуги Бога. Ви ж не можете дозволити, щоб дитина померла, чиєю б вона не була?!". Жінка відповіла не одразу. Обирати між добром і злом не завжди легко навіть для людини, яка служить небу. Але потім вона сказала: "Щоб ми тебе більше тут не бачили, а дружина хай приходить. Буде отримувати літр козячого молока". Після того, як я це розповіла, стала для росіян бандерівкою"

"Зараз на Росії повний абзац. Стала можлива ця повільна, але чітка робота з повернення навіть не до СРСР, а до царської імперії. І от всі кажуть "Путін, Путін", а справа не в Путіні. Справа в колективному Путіні. Це бажання мільйонів - мільйонів ображених, принижених, обділених житям. І вони сфокусувалися на цій особистості, яка вловила, чого вони хочуть. Дарма, що холодильник порожній, боятися не треба, ми великі (…) Росія – заручник того, що їй потрібні надідеї, надцінності. Раніше – світова революція. Тепер – руській мір"

"Ми не відрефлексували минуле. Коли я жила в Німеччині, відчувала, як там кожного дня йде рефлексія минулого – як там про це говорять, як про це розмірковують. Нічого подібного на Росії не відбулося. А це ж не робота одного дня. Має бути робота у школах, культурі в цілому. І якщо цього не робити, все повертається назад "

"На зустрічі у Польщі виступає одна дівчина і каже: "Знаєте, я дуже вдячна вам за книгу "У війни не жіноче обличчя", тому що мої батьки, бабусі і дідусі вчили мене, що росіяни – якісь монстри, а коли читала вашу книгу, зрозуміла, що це – такий саме народ як і ми". Коли в тоталітарному суспільстві людиною заволодіває ідея, людина стає частиною системи, її можна обманути. І все починає залежати від того, що проповідує пастир. З точки зору історії всі ми виглядаємо вельми непривабливо".

ТОП-22 київських одкровення Світлани Алексієвич - фото 1

ПРО КРИМ І ДОНБАС

"Коли була перша прес-конференція, третє питання було від українського кореспондента. Він запитав, як я ставлюся до Криму. Я сказала, що вважаю це окупацією, анексією, політичним розбоєм. Результатом стало те, що я не отримала телеграму від Медведєва, яка вже була готова"

"Те, що відбувається зараз, інакше як війною не назвеш. Війною, яка не так скоро закінчиться, і може бути всяке. Скільки я спілкувалася з білорусами, більшість на вашому боці. Але у нас багато оселилося росіян, і в них різні настрої. Якось сиділа в черзі до стоматолога. Заходить чоловік: "Все, Крим взяли, тепер Одеса і Харків – ці міста Катерина подарувала по сексуальній примсі". Я відповідаю: "А чого це ви так вирішили? Чому тоді Меркель не забрати, наприклад, Калінінград?". Побачивши таку відсіч, замовкнув. Черга не підтримала ані його, ані мене. Білоруси дуже обережні"

ТОП-22 київських одкровення Світлани Алексієвич - фото 2

ПРО РОСІЙСЬКІ ЗМІ

"Бійтеся робити свою роботу так, як це робить російське телебачення. Обманювати людей, обслуговувати нинішню владу – це злочин. Треба працювати на вічні цінності і писати так, як є у житті. Коли я написала "У війни не жіноче обличчя", два роки книгу не друкували. Казали, що вона не вміщається в канон, що війна надто страшна, і ніхто не піде воювати. Мовляв, це не наш підхід до речей. Але для мене це не важливо. Все одно треба працювати чесно, писати, як воно в житті. І примножувати добро, а не ненависть. Ненависть нас точно не врятує"

"Я питала у одного російського журналіста: якщо навіть ворог проявляє серце, чому не можна про це сказати?"

"Російське телебачення розкачало людей – вся ця жахлива пропаганда з розіп’ятими хлопчиками і зґвалтованими дівчатками. Я сама дивуюсь, звідки така ненависть? Але я думаю, це минуще. От навіть німці – що вони зробили на нашій землі… А коли вели їх полоненими, мені українські і білоруські родичі розповідали, якщо в домі було дві картоплі, одну могли дати доходязі-німцю. Людське серце влаштоване складніше, ніж телевізор, і в цьому вся надія"

ТОП-22 київських одкровення Світлани Алексієвич - фото 3

ПРО ХОРОШИХ КОМУНІСТІВ

"Мій батько в 19 років пішов на фронт з факультету журналістики, в 20 років вступив в комуністи, коли були найстрашніші бої. До кінця життя він був комуністом, а я з ним сперечалася. Коли я повернулася з Афганістану, сказала йому: "Тато, ви вбивці". У батька не було аргументів, він просто заплакав. Я більше ніколи з ним так жорстко не говорила, тому що я знала, що мій батько хороша людина. І коли я працювала в районній газеті, я зустрічала хороших людей навіть серед секретарів райкому. До них треба ставитися як до трагічних фігур. Ідея, яка здавалася красивою, заволоділа навіть сильними особистостями"

"Я не кажу, що соціалізм – це добре, природа людини інакша. Особливо соціалізм, який будували після феодалізму Царської Росії – це була бідна країна, де лише починав жеврітися капіталізм. Леніна попереджували, що він заведе країну у прірву, і це виявилося правдою"

"Абсолютно вільною від радянського я стала в Афганістані. Села обробляв російський "Град". Земля перетворювалася на переоране поле. От, ми заходимо в госпіталь в Кабулі. Там літні люди, жінки та діти. У мене повний оберемок ведмедиків. Сидить дівчинка з дитиною на руках. Я даю хлопчика ведмедика, а він бере зубами. Питаю "А чому зубами?". Ця маленька дівчинка у ярості зриває ковдру, а він без рук. І така спека, і весь цей жах, і я просто втрачаю свідомість від всього цього"

ТОП-22 київських одкровення Світлани Алексієвич - фото 4

ПРО ЧОРНОБИЛЬ

"Чорнобильська катастрофа – подія космічного масштабу. Люди вперше усвідомили, що можуть самі себе знищити. Вони йдуть шляхом, який веде до саморуйнування. Тоді збіглися дві катастрофи – соціальна і космічна. Соціальна людям ближче – все розпалося, треба було думати, де жити, як годувати дітей. Космічна ж залишилась незрозумілою. Чомусь ми вирішили, що з природою треба говорити з позиції сили... І це питання так і залишилося відкритим через патріархальність наших культур і те, що ми надто зайняті своїми соціальними потрясіннями"

"Білоруси – заручники Чорнобиля. Говорити про трагедію у нас особливо не можна. Атомні організації заборонені. Навіть батькам хворих дітей не дають об’єднуватися. Росія почала будувати у нас атомну станцію на кордоні з Литвою. Литва протестує, але хто у нас слухає протести Литви…"

"Я отримала премії, на ці гроші купила книги і ввезла їх в країну. Волонтери роздали книги людям. Старалися роздати ці книги вчителям, щоб вони читали дітям. Але волонтери не можуть змінити ситуацію, це повинна робити держава. А Лукашенко полетить кудись на вертольоті, якщо на зараженій землі живуть люди… Каже: "Ну що ви лопатою копаєте, я вам трактор подарую". В нашому житті надзвичайно багато абсурду"

ТОП-22 київських одкровення Світлани Алексієвич - фото 5

ПРО БІЛОРУСЬ І ЛУКАШЕНКО

"Лукашенку було дуже складно зробити вигляд, що мене немає (після вручення Нобелівської премії - ред.) Я думаю, справа тут не тільки в моєму опозиціонерстві. Він у нас такий нарцис, він повинен бути один (в центрі уваги - ред.) - такий високий чоловік. Дуже смішно, що такі великі чоловіки настільки ніжні"

"Білоруси співчувають українцям. У них немає генетичного виклику великого народу. У великого народу багато спокус. Через росіяни думають, що вони великі, а значить, сильні. У них багато ракет, значить, велика країна. Ось така підміна відбувається"

ТОП-22 київських одкровення Світлани Алексієвич - фото 6

ПРО ЩАСТЯ І РОБОТУ НАД КНИГАМИ

"Я пишу свої книги дуже довго – я їх вислуховую і записую. Коли я приходжу до людини, це менше всього схоже на інтерв’ю. Я приходжу, щоб поговорити про життя. Я приходжу до неї як друг. І мені не заважає те, що я вся в якихось регаліях… "

"Про війну вже писати не можу – захисний шар вичерпаний. Я вже не можу як колись їхати на фронт, бачити вбитих, заходити у шпиталі, дивитися на людей без рук і ніг. Я ж теж людина, дух духом, але ж ще є біологія. У мене будь-яка несправедливість викликає сльози. А коли ти плачеш, писати не можеш"

"Дуже важко говорити з людьми про щастя. У нас немає культури щастя, є культура страждання. Про перші миті кохання люди ще можуть розповісти, далі – складніше. Але щастя – це теж довгий шлях, палац з багатьма приміщеннями"

ПРО НОБЕЛІВСЬКУ ПРЕМІЮ

"Про премію мова йшла вже багато років і я старалася про неї не думати. Коли мені подзвонили, я спокійно прасувала. Коли я зрозуміла, що мене вітають, сказала "Фантастика". І це слово потрапила у всі заголовки світових ЗМІ"

ТОП-22 київських одкровення Світлани Алексієвич - фото 7

ПРО НАДІЮ САВЧЕНКО

"Побачила маму Наді Савченко, і її обличчя нагадало мені про рідну бабусю. Оця тиха доброта, готовність нести свій хрест, незламність. У таких людей, напевно, і виходять хороші діти. Такі сильні жінки, як Надя"

Фото: Олександр Хоменко / depo.ua

Також читайте: Алексієвич розповіла киянам про ніжного Лукашенка і колективного Путіна

Більше актуальних новин читайте на Depo.Життя

 

Loading...
Loading...