ТОП-10 антипутінських цитат Бориса Стругацького

У співавторстві з братом Аркадієм Борис створив кілька десятків творів, які стали класикою світової фантастики. В Україні найбільш відомі твори Стругацьких "Пікнік на узбіччі", "Понеділок починається в суботу", "Град приречений".

Ще в радянську епоху братів Стругацьких вважали противниками авторитарного режиму. Свій спротив письменники виражали не прямо, а через свої твори, зображаючи жахи диктатури, тупість і приреченість і поневолених мас.

У своїх інтерв'ю Борис Стругацький, який прожив на 21 рік більше брата, сміливо критикував і сучасне російське суспільство.

Depo.ua пропонує підбірку антипутінських цитат Бориса Стругацького з його романів та інтерв'ю.

"Було лише одне: поворот від демократичної революції дев'яностих до "стабільності і рівноваги" нульових. Фактично - відмова від курсу політичних та економічних реформ на користь курсу на державність і застій. Підсумок "путінського десятиліття" і є повернення до стабільності і застою брежнєвського типу. По суті - повернення в совок"

"Замість того щоб хотіти щасливу справедливу країну, вони знову хочуть велику державу. І ні за що не бажають зрозуміти, що ці дві соціальні структури принципово несумісні"

"П'ятсот років рабства і холопства за плечима, п'ятсот років ми торочимо, як прокляті: "начальству видніше", "порядок важливіший, ніж свобода" (...) А коли раптом  відкривається нам начебто інша дорога -  свобода там, демократія, конкуренція, - нами немов корчі опановують: не хочемо, холодно, протяги, доведеться брати на себе відповідальність, вибір робити, ризикувати доведеться, вчитися залежати від себе самого, а не від пана начальника ... Та ну вас всіх з вашою свободою!"

"Смішно розраховувати на розумність і благородство Кримінального кодексу авторитарної країни! Правозахисники приречені боротися з потворними спотвореннями сенсу і духу цілком розсудливих статей. Антифашисти у нас з легкістю стають розпалювачами міжнаціональної ненависті: критики порушень Конституції - "екстремістами, які виступали проти суспільно-політичного ладу". Бюрократія захищає себе"

"Ми (Росія - ред.) - країна застарілого феодалізму. Тому що менталітет наш - менталітет холопа. Тому що ми не мислимо себе без пана і абсолютно не вміємо (і боїмося!) бути вільними"

"Нам потрібно два покоління - без війни, без гіперінфляції, без цензури, без начальства, - і ми подолаємо в собі феодалізм. Але де їх взяти, ці два покоління?"

"Рабство - не кір. Рабство взагалі не хвороба. Це такий стан психіки, причому не нашої навіть психіки, а психіки тієї ледачої, недоброї, заздрісної мавпи, яка сидить усередині кожного з нас. Вона завжди знає, що їй треба: максимум халяви при мінімумі зусиль. Готовність віддати владу над собою будь-кому, хто візьме на себе відповідальність за твої справи"

"Брехню пробачити неможливо. Тотальну державну брехня - тим паче"

"До кривавої бійні скочуються зазвичай не ті, хто перемагає в дискусії, а ті, хто її програють"

"Війна (з Грузією - ред.) продемонструвала, наскільки далеко ми готові піти в цьому питанні. Дуже далеко. Небезпечно далеко (...) І тепер очевидно, що є всього одна причина, яка не дозволяє Росії включити себе в число безумовно агресивних держав, - поганий стан армії"

В матеріалі використані висловлювання письменника з його інтерв'ю для "Новая газета", "Русский репортер", "Максим", BBC.