Справжні солдати. Микола Ярошенко: Повернуся з війни і буду вирощувати банани

Depo.ua продовжує цикл публікацій про українських бійців, які ведуть сторінки в соцмережах.

Колишній міліціянт Микола Ярошенко, незвачаючи на заборону керівництва відстояв увесь Майдан, а зараз воює у 30-й бригаді мотострілкових військ. У зоні АТО (Донецька область) з лютого. Посаду командира відділення зенітно-артилерійського взводу суміщає із капеланською службою.

Зброя в Миколи є: і автомат і зенітка, але людей жодного разу вбивати не доводилося

Наразі у сторінки Миколи в "Фейсбуці" 610 друзів. Майже кожного ранку він бажає своїм друзям доброго дня та Божого благословення та ділиться світлинами своїх армійських буднів.

У АТО чоловік пішов добровольцем, не заважаючи на те, що на той момент був пенсіонером, пастором та мав чотирьох дітей.

"Мені б навряд чи повістка на війну прийшла, але я не міг не піти. В мене четверо синів, я їм розповідаю про своїх батьків-фронтовиків. А що вони розкажуть своїм дітям?" - міркує Микола.

ПОКАЯННИЙ ТІТУШКА, "БЕРКУТІВЕЦЬ" ТА ПРАЦІВНИК СІЗО

В зоні АТО колишній міліціянт Микола зустрів колишнього тітушку та "беркутівця".

"Підходить до мене хлопець з Харкова, каже, що тітушкою був, нападав на Євромайдан, але дуже шкодує, що так чинив і приїхав сюди спокутувати гріхи. Іншого разу зустрів "беркутівця" з тих, що на Майдані працювали. Він того часу вже мав поранення, був у Дебальцеві. Отак війна знову звела трьох з Майдана: беркутівця, тітушку і працівника СІЗО", - сміється він

ПЕРШИЙ МАЙДАН - СІЗО, ДРУГИЙ МАЙДАН - АТО

Взагалі, в Миколиному житті дуже багато пов'язано із обома Майданами. Після першого він повернувся до міліції, після другого - пішов воювати.

Біля бліндажа

Міліціянтом Ярошенко став ще після строкової, але зазнав дуже важкої травми рук та ніг і не міг одужати. Допомогли тільки молитви, тож він вирішив змінити все і присвятити життя церкві.

Став пастором, але знов на заваді сталася травма, тільки вже душевна - у в'язниці покінчив життя самогубством його племінник, якого помилково звинуватили у вбивстві власної матері, сестер та брата.

"Для мене це була велика трагедія, тож залишив службу пастора і пішов працювати у Київське СІЗО. Вирішив, що то стане моєю спокутою. До того ж був 2005 рік, після Помаранчевої революції таке піднесення, жага щось створювати, здобувати", - згадує Микола.

Влаштувався на посаду інспектора режиму і охорони і паралельно працював як тюремний капелан.

"Поговорив з засудженим: так ні про що. Просто відчув, що в нього є потреба у розмові. Потім пройшов якійсь час, він мені дає мотузку із петлею і каже: оце я збирався повіситься, але поговорив із вами і пройшло" - розповідає капелан.

Біблія - основна зброя капелана, навіть якщо він артилерист

АВТОРИТЕТИ ПІДТРИМУВАЛИ ПОЛОНЕНИХ МАЙДАНІВЦІВ

Коли почався другий Майдан Микола удень працював у СІЗО, а вечорі йшов на Хрещатик. Попри заборону керівництва.

"Колеги навіть жартували, що тебе за це посадять і ми потом тебе охороняти будемо. Я відповідав, що ходжу туди молитися, словом підтримувати, а не кидати каміння, - розповідає він. - Щоправда, після розстрілу Майдану, я вже почав допомагати активістам активніше, бруківку подавав і поранених виносив", - каже він.

Якось Микола у медичній частині свого СІЗО зустрів хлопців з Грушевського: побитих, поранених. Дізналися про активістів Майдану і Вори в законі. Знаючи, що ці хлопці голодні, голі босі вони передали їм їжу, чай, одяг та цигарки.

КІТ ПОЛКА

В зоні АТО їжу побратими Миколи часто дістають собі самі: наприклад ловлять рибу у водоймах Донецької області.

Інколи й раків.

А вже накопичені запаси охороняє кіт полка.

Пухнаста чорна тварина, яку бійці вважають дуже породистою, тиняється по блиндажах, де окрім іншого зберігаються ящики з харчами, та ловить мишей. Переловить усіх й прямує у наступний бліндаж.

Речі бійці сушать під сонцем, бо в бліндажах і схронах вони стають вогкими і негарно пахнуть.

ГОЛОВНИЙ ВОРОГ НАШОЇ АРМІЇ - ГОРІЛКА

За час віськової служби Микола надивився "аватарів" - так атошники називають вояків-пияків. Перших зустрів ще у грудні, у навчальному центрі у Десні.

"Там як раз набирали добровольців на службу за контрактом. Який був жах! То що занедбана частина то одне. Але добровольці, що усвідомлено прийняли рішення піти на війну - скільки ж вони п'ють! Я не знаю, може їх там перетримали чи то якась диверсія? Подумав тоді - і що, з отакими на передову?", - згадує Микола.

Таку ж картину він спостерігав і на інших підрозділах, у тому числі на передовій - бійці дістають питво через місцевих, самі з міста привозять.

"Впиваються так, що і зброю втрачають і б'ються, - зітхає Микола. - Ворог № 1 нашої армії то пияцтво. Треба вже боротися, щоб ті аватари розуміли, що або ти не пиячиш, або тебе із ганьбою комісують".

МИЛЛИОНЕР З БОРИСПОЛЯ

До війни Ярошенко, працюючи у СІЗО, був не тільки капеланом, але й мільйонером.

" Я хотів зробити християнське телебачення для засуджених, у мене взяли інтервью і перекрутили у фейк. Придумали, що я отримав спадок та з Лукьянівської тюрми збираюсь робити музей. Якогось міліонера за ПАР приплели...Щоправда, я сам винен дещо - пожартував, що коли в тюрмі засуджених не залишиться, буду туди екскурсії водити", - розповідає він про свою першу і до цього часу останню розмову із журналістами.

Дві доби телефон Миколи дзеленчав без зупину, колеги та парафіяни дивилися на нього круглими очима, але потім якось забулося.

БУДУ ВИРОЩУВАТИ "КИЇВСЬКИХ КАРЛИКІВ"

По виходу на пенсію Микола організував клуб органічного землеробства і вирощував батат і банани. Читав лекції на цю тему, а вдома побудував теплицю з оранжереєю.

"Там вже багато вазонів з бананами стояло. Половину того, що хотів зробив, але треба ще попрацювати. Не міг же я в такі важкі часи садівництвом займатися", - каже він.

Хоча насадив Микола городини й у військовому таборі - тільки не батат, а звичайну катоплю за методою Хольцера - гуру органічного землеробства.

Бананами і бататами зараз займається дружина Ярошенка, регулярно надсилає йому фотографії паростків та дзвонить за консультацією. Коли закінчиться війна, Микола мріє заснувати невеличкий бізнес з вирощування бананів сорту "київський карлик".

Каже що малі, але дуже солодкі.

Досьє depo.ua:

Вік: 47 років

Місце проживання до війни: Київ

Сімейний стан: одружений, має чотирьох синів

Спеціалізація: командир відділення зенітно-артилерійського взводу

Попередня служба в армії: служив строкову у ракетних війських

Також читайте у рубриці "Справжні солдати":

Комбат капеланів-кіборгів Ігор Шулик: кожен раз як йдеш у батальйон, вирішуєш вмерти

"Батя" - На війні із шматком титану у спині

Лікар Сергій Сахацький: Ставлення місцевих до нас дуже змінилося

Інженера Вадима Вовка вразив пофігізм людей в зоні АТО, 

Віктор Коваленко викинув з церкви череп, і побратими перестали гинути, 

Максим Мединський: Ми жили в свинарнику, але бігали там лише собаки,

 Сергій Звягін: Не надсилайте харчі, бо їх міняють на горілку

 Оператор Дмитро Двойченков хоче змінити уявлення про армію