Про самогубство в Жигулівську та обурення Червоненка або Чому усі росіяни винні

Цими вихідними у Львові та російському Жигулівську відбулися дві події, які сколихнули українські соцмережі. І хоча на перший погляд Львів та Жигулівськ – це мало не різні всесвіти, обидва випадки мають певний спільний знаменник.

У російській глибинці наклав на себе руки 18-річний юнак Влад Колесников. Наковтався пігулок. Втім, мало хто вірить, що парубок добровільно пішов з життя. Його батьки та друзі, переважно фейсбучні, подейкують, що то було вбивство. Влад мало чим відрізнявся від більшості своїх російських однолітків, хіба що тим, що не підтримував політики президента Путіна і не приховував своїх поглядів. Наприклад, в червні цього року хлопець прийшов на заняття в технікум у футболці з написом "Повернути Крим!". Подібна сміливість не була безкарною – юнака відрахували з технікуму, та взяли в розробку спецслужби. Але й це далеко не все - хлопця почали цькувати. Усі – від родичів до сторонніх людей.

"Відносини з людьми просто жах – вже обіцяли побити, кидали в мене бруд і сніжки, постійні образи і штовхання ліктями в коридорах. Мені не можна звертатися в поліцію (ті ще влітку дали зрозуміти, що мені не допомагатимуть і, процитую, "сам би тобі в морду дав за такі речі"). Відчайдушно шукаю, куди можна виїхати", – писав Влад за місяць до смерті.

Тим часом в Україні поважний пан, колишній запорізький губернатор та автогонщик Євген Червоненко вирушив на новорічний відпочинок. Проїжджаючи через Львів, зупинився у готелі "Панська Гора", де "був неприємно вражений" оголошенням: "Громадян Росії не обслуговуємо". Своїми неприємними враженнями поважний пан одразу ж поділився у "Фейсбуці". Мовляв, таке оголошення "мене вразило і розлютило". "Хіба всі громадяни Росії винні в тому, що відбувається на Донбасі. Хіба всіх їх можна звинуватити в тому що у нас відібрали Крим? У мене виникає питання: так а чому ви його віддали без єдиного пострілу? Українці завжди були дуже толерантними. Так давайте такими і залишатися. Європа повинна починатися в кожному з нас", - написав Червоненко.

Здавалося б маємо справу з подіями абсолютно різномасштабними. З одного боку ображенні почуття пана Черновецького через навіть не ненависть, а неприйняття українцями росіянин. З іншого – реальна трагедія донедавна нікому не відомого але абсолютно конкретного пересічного російського юнака Влада Колесникова. Але саме через смерть Колесникова українці мають повне право ненавидіти усіх росіян. Так би мовити оптом, попри те, що небіжчик, долі якого українці щиро співчувають, теж був росіянином.

Парадокс? Ні, жодного парадоксу тут немає. Просто в даному випадку ми маємо справу з абсолютно різними рівнями стосунків - абстрактно-міжсистемним (народ-народ) та конкретно-побутовим (людина-людина). Це приблизно так як у фізиці. Класична ньютонівська механіка цілком вірна для тіл "земного" масштабу, тобто середнього розміру. Але, якщо мова йде про астрономічні відстані та астрономічні швидкості, класична механіка геть неприйнятна і потрібно користуватися механікою релятивістською, тобто теорією відносності. В той же час на рівні елементарних частин, тобто для на дуже малих тіл, ньютонівська механіка також абсолютно непотрібна. Там діють закони механіки квантової. Той же принцип діє і у суспільних відносинах. Стосунки між конкретними людьми і народами - аж ніяк не одне і те ж саме.

Якщо ж облишити метафізику, то ситуація вимальовується приблизно наступна. Так, Червоненко цілком правий, що не всі росіяни підтримують Путіна та розв'язану ним війну, але не варто забувати, що таких росіян лічені одиниці в прямому сенсі цього слова. І не треба тішити себе ілюзіями, що росіяни взагалі то хороші, а цар поганий. Путін плоть від плоті російського народу, а саме тому має шалений рейтинг в 85%.

Але й це не означає, що 15% росіян цілком адекватні люди. Серед цих 15% і терорист та вбивця Гіркін, який не підтримує Путіна лише тому, що той на його думку вбиває занадто мало українців. Тут і "ліберальний шовініст" Олексій Навальний разом з такою ж Ксенією Собчак, чий лібералізм закінчується на "кримнаші". Тут і Михайло Ходорковський з його ідеями "православного світу" та слов'янським месіанством, і Михайло Веллєр, який хоч і засуджує анексію Криму та війну на Донбасі, але лише тому, що, мовляв, не можна отак от "внаглую" і незаконно забирати спірні території, хоча Крим – це, звісно, "руская зємля" і те, що він опинився в Україні – геополітична трагедія та несправедливість.

Є, звісно, і інші люди, яким щиро соромно за злочини власної держави і яких так само щиро поважають в Україні. Але їх за найоптимістичнішими підрахунками відсотків п'ять. І на жаль їх кількість щодня зменшується. Нємцова застрелили під стінами Кремля, Рязанов якось дуже вчасно для решти росіян помер від старості, то ж про його погляди можна і забути, Влад Колесников наклав на себе руки… І можна не сумніватися, що 95% росіян буде відверто радіти, якщо слідом за ними підуть і Макаревич з Басілашвілі, і Гребенщиков з Ахеджаковою і інші "нацпрєдатєлі", яких загалом одиниці і сприймати їх можна лише на індивідуальному а не загальнонаціональному рівні. До того ж пропутінська маса росіян сама виштовхує усіх незгодних з фундаментальними ідеями відновлення імперії (а існування незалежної України просто несумісне з ними) зі свого кола. Для них вони уже не росіяни, а "жиди", "піндоси", "хахли" чи хтось там ще, але точно не "наші".

Отже власники львівського готелю мають повне право рівняти всіх росіян під одну мірку. Натомість, якщо, приміром, той же Макаревич завтра прибуде до Львова давати концерт та захоче зупинитися у згадуваному готелі, щось дуже слабо уявляється картина, що йому дадуть відкоша лише за "двоголовоорловий" паспорт. Більш імовірно, що він не тільки легко домовиться з адміністрацією, а ще й отримає суттєву знижку та дуже шанобливе ставлення. Бо тут працюватимуть стосунки індивідуальні, а не міжнаціональні. А от, що стосується Червоненка, то йому й так дали на горіхи фейсбучні дописувачі, а власники готелю мають лише подякувати за рекламу.

Ну, і наостанок. Всю цю ситуацію дуже яскраво ілюструє добре відома історія про місто Содом, описана кілька тисяч років тому давніми предками Червоненка. І хоча путінська Росія наразі на першій лінії боротьби за "духовниє скрєпи", головним ворогом яких є саме "содомський гріх" (тобто гомосексуалізм), в першоджерелі претензії бога Яхве до Содому стосувалися аж ніяк не лише мужолозтва. Бог вирішив знищити місто, бо "мешканці содомські були гнівливі і вельми грішили перед Господом". Для нинішніх росіян така характеристика цілком підходить, адже масштаби деградації населення "Великої імперії світла" просто вражають.

Яскравий, але аж ніяк не поодинокий приклад – нещодавня історія садистського вбивства білої ведмедиці. Питання не втому, що такий прикрий випадок стався - серед кожного народу вистачає ідіотів і садистів. Питання в тому, що люди такою поведінкою хизуються і вважають це звичайним веселим дозвіллям. То ж не дивно, що вбивцю ведмедиці покарали лише символічним штрафом. Для людей, які хизуються катуванням перед камерою українських полонених, завдати мученицької смерті тварині – це так, розминка.

Так от, здається слушно буде процитувати дуже цікавий діалог Господа з Авраамом напередодні "содомського геноциду":

"І сказав Господь: Ґвалт Содомський і Гоморський великий він, і гріх їхній, важкий він вельми. Зійду та побачу, чи так воно, як у скаргах, що до Мене дійшли, а якщо ні, Я буду знати…

І підійшов Авраам, і сказав: Невже Ти погубиш праведного з грішним? Можливо, є в цьому місті п'ятдесят праведників?... Не може статися, щоб Ти учинив так, щоб ти погубив праведного з грішним, щоб те саме сталося з праведником, що й з грішником; не може бути того від Тебе! Хіба Суддя всієї землі учинить несправедливо?

Господь сказав: Якщо Я знайду в місті Содомі п'ятдесят праведників, то Я заради них помилую місто це. Авраам сказав у відповідь: Ось, я наважився говорити Господові, я, тлін і попіл. Можливо, до п'ятдесяти праведників не вистачить п'яти, невже за [браком] п'яти Ти винищиш усе місто? Він сказав: Не винищу, якщо знайду там сорок п'ять.

[Авраам] продовжував говорити з Ним, і сказав: Можливо, знайдеться там сорок. Він сказав: Не вчиню [того] й заради сорока. І сказав Авраам: Хай не прогнівається Владика, що я буду говорити: Може, знайдеться там тридцять? Він сказав: Не вчиню, якщо знайдеться там тридцять.

[Авраам] сказав: Ось, я наважився говорити Владиці: Може, знайдеться там двадцятеро? Він сказав: Не винищу заради двадцяти.

[Авраам] сказав: Хай не розгнівається Владика, коли скажу ще раз: можливо, знайдеться там десятеро? Він сказав: Не винищу (міста) заради десяти"

Як виявилося, праведників в Содомі знайшлося… аж один – Лот (це якщо не рахувати його родину). І він був врятований божими янголами, так би мовити, в індивідуальному порядку, а місто було знищене. Схоже на те, що нечисельні російськи "макаревичі" перетворюються на таких собі "лотів" в суцільному морі дегенератів.