Політв’язень-утікач Ільченко розповів про катування в кримському СІЗО

Про це він розповів в інтерв'ю "Українській правді", передає depo.ua.

Наводимо головні тези Ільченка про умови утримання в СІЗО:

Я перебував у севастопольському ізоляторі тимчасового утримування та у сімферопольському слідчому ізоляторі в період з 2 липня 2015 року до 2 червня 2016 року.

Переважно били у в'язниці по нирках, ребрах, голові, а також в щелепу для того, щоб не залишалося синців. В основному це робили співкамерники, яким обіцяли за це – як вони самі зізналися, коли перебували у стані алкогольного сп'яніння – менший термін ув'язнення або умовно дострокове визволення.

До мене серед усіх співкамерників ставилися найгірше. Зверталися до мене переважно: "тварино", "бандера" (що я не вважав за образу, бо для мене Степан Бандера – це національний герой, але вони вкладали у це слово негативний сенс), "хохол".

Не надавали медичної допомоги. Я три місяці щодня писав заяви з проханням викликати мене на прийом до дерматолога, аж поки мене нарешті туди викликали.

Часто на виклик лікаря співробітники СІЗО казали: "В нас немає хворих, у нас є або живі, або мертві".

Камери ("целі") були переповнені. Я навіть не мав свого власного спального місця. Спали ми по черзі. Часом доводилося спати на підлозі.

Ковдру видали через 10 місяців після ув'язнення. Власний комплект спальної білизни за 11 місяців так і не видали. А горнятко, ложку і тарілку видали через 9 місяців після того, як я "заїхав" до в'язниці. При цьому ложка була зламана.

Іноді зовсім позбавляли сну. Наприклад, казали, щоб я вдягнув георгіївську стрічку на 9 травня, а коли відмовився, сказали: "Для тебе немає спального місця" – і не давали спати 4 доби. Примушували стояти або, коли вже не міг стояти, – сидіти на табуретці. Коли починав засинати – били.

У карцері умови були ще гірші – підвальне приміщення, по якому бігали щурі.

Одного разу мене там тримали 5 діб. Не давали спати з 6 ранку до 10 вечора, причому сидіти теж не було де, бо спальне місце о 6 ранку прибиралося, і ця нара пристібалася до стіни. Ці 16 годин треба було або ходити, або сидіти на холодному бетоні.

Харчування було настільки поганим і мало нудотний запах, що сніданок і вечерю взагалі не брали. Першу страву, що давали на обід, їли лише після того, як додавали туди щось із того, що нам передавали "зі свободи" і кип'ятили. Друга страва у вигляді злиплих макаронів, була лише два рази на тиждень і вважалася у в'язниці за свято.

Решта днів давали неїстівну недоварену кашу.

Били за те, що розмовляв українською та кримськотатарською мовами. Примушували говорити лише російською мовою.

Співробітники ФСБ під час викликів на допит по 40-50 хвилин розповідали мені, як наді мною знущатимуться, якщо я не підпишу усе, що від мене вимагають.

Під час допитів завжди були присутні мінімум два співробітники спецслужб. Погрожували зґвалтуванням та різними сексуальними збоченнями.

Нагадаємо, 16 червня підозрюваний Федеральною службою безпеки Росії в екстремізмі викладач іноземних мов Юрій Ільченко втік з-під домашнього арешту в окупованому Криму.