Справа в страві: Як хлопці з Маріуполя підсадили українців і поляків на стакан

Співзасновник української торгової марки "Супкультура", автор-винахідних супів в їстівному стакані Кирило Пузенко, та його бізнес-партнер Євген Адінцов, який відкрив перше кафе "Супкультури" за кордоном, розповіли Depo.ua, чому їхні супи виключно вегетаріанські, де важче вести бізнес – в Україні чи країні ЄС і чи скільки разів посол України в Польщі Андрій Дещиця заспівав "Путін х..ло" за келихом гарячого супчика.

Ми продовжуємо розповідати про оригінальні українські бізнеси й стартапи, що прославилися за кордоном.

Кирило Пузенко. Джерело: bigkiev.com.ua

Три роки тому Кирило Пузенко – вихователь з Маріуполя (група продовженого дня, гурток настільного тенісу) шукав де поїсти супу у Києві. Думки про те, що оце зараз треба ставати в чергу з підносом, потім до каси, шукати стіл вільний чи в кафе робити замовлення і чекати, його пригнічували. Чому нема такого супу, щоб взяв і пішов по своїх справах? Супу to go.

"Ще в школі мене відвідувала ідея, як би так їсти одразу з посудом, але повністю сформувалася ця ідея, коли я тоді шукав в Києві суп, - розповідає він.

Це було в липні 2014 року. Кирило почав розповідати про свою ідею знайомим , доля звела з людиною, яка внесла перші гроші. Вже через місяць відкрилася перша "Супкультура". Кирило запатентував ідею, зареєстрував торгівельну марку. Наразі, наскільки відомо, українці єдині в світі, хто продає суп в хлібному стакані.

В асортименті "Супкультури" крем-супи з грибів, сочевиці, буряка, гарбуза, сирний та мексиканський з чорної квасолі. Всього близько 12 видів. В меню на день зазвичай представлені чотири. На літній сезон з'явиться гаспаччо і авторський варіант окрошки

"Ми дивилися кулінарні шоу, майстер-класи, ночами готували, експериментували і куштували. адаптували рецепти під свою ідею, - згадує він. - Наприклад, кремову структуру буряковому супу дають вершки, а ще там є яблука. Це дуже смачно!"

Всі супи в Кирила – вегетаріанські, без м'яса.

"Не хотілося б робити бізнес на вбивствах і крові , - пояснює він. – Але це мій особистий вибір – бути вегетаріанцем, я нічого не пропоную і нікому не нав'язую. А крім цього – м'ясо, подрібнене до стану пюре втрачає структуру, тому використовувати його в крем-супах я сенсу не бачу"

Картоплі в переважній більшості супів нема і взагалі вони доволі дієтичні. Навіть хлібний стакан виготовлений без дріжджів, яєць і з додаванням клітковини. Цей стакан розробляли майже місяць, перевели купу тіста, розробили спеціальну машину для випікання, яку зробили на заводі на замовлення.Такий стакан тримає суп мінімум 20 хвилин. Максимум – добу. Але зазвичай 20 хвилин щоб його з'їсти цілком вистачає.

Машина для випікання стаканів - на першому плані

Наразі Кирило думає, як би ще зробити їстівні кришечки на стакан, щоб суп не вистигав, і їстівні ложечки. Крем-суп можна пити, але часто клієнти просять ложку, бо так звичніше.

Наразі "Супкультура" представлена одним невеличким кафе в центрі Києва. Кирило, посміхаючись, розповідає, що їхні основні клієнти – люди, які вміють шукати. Бо це кафе на оживленій площі не так і просто знайти.

В Польщі українське кафе із супами за чотири місяці стало модним місцем зустрічі місцевої діаспори

Кафе "Супкультури" у Варшаві

Євген Адінцов і Андрій Дещиця

"В нас "ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла" замість "доброго дня", ми із ним так вітаємося, - із сміхом відповідає Євген Адінцов на питання – чи заспівали вони із Дещицею найзнаменитішу пісню про Путіна.

Андрій Дещиця – посол України в Польщі, знаменитий тим, що, будучі міністром закордонних справ, заспівав хором із українцями "Путін х..ло", завітав до Варшавської "Супкультури" на пораду колеги. Від ідеї співвітчизників був у захваті і скоро вже все посольство смакувало супами в їстівних стаканах.

Полякам українські супи в стаканах також прийшлися до смаку, щоправда, розповідає Євген, довелося трохи підлаштувати рецептури під місцеву аудиторію, бо місцеві люблять більш гострі, пікантні страви.

Євген переїхав у Польщу два з половиною роки тому, не знаючи мови, без особливих планів та стратегії. В Україні займався виробництвом меблів, за кордоном також пішов спочатку на фабрику столяром, потім підучив мову і почав працювати дизайнером, а коли вже трохи обвикся, зважився відкрити власну справу. Він давно знав Кирила, один із співзасновників "Супкультури" є його братом, а крем-супи Євгену ще в Києві подобалися.

Розповідає, що відкрити власну справу в Польщі українцю не так і важко. Поляки до наших людей ставляться в 95% нейтрально, є невеличкий відсоток тих, хто фанатично підтримують українців і ще менше тих, хто ненавидить, вважаючи, що це вони зайняли всі робочі місця. Бюрократії в Польщі так само багато, але якщо обіцяють видати якусь довідку через сім днів, то ти стовідсотково на сьомий день і видадуть. З корупцією, каже Євген, не стикався, хабарі в нього ніхто не видурював. Взагалі, якщо працюватимеш по закону, всі залишать тебе у спокій.

Днями Кирило відкриває дві точки продажу супів в Києві і їде в Словаччину відкривати ще одну франшизу. Після цього Норвегія, Іспанія і Франція.