П'ять причин, чому ми маємо дякувати Путіну

У міжнародний день "дякую" International Thank You Day журналісти Depo.ua поміркували над тим, за що можна подякувати росіянам та їхньому президенту.

ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Ще у двотисячних роках розмови на київських вулицях відрізнялися від московських хіба що вимовою – кияни не "акали" і не "окали". Українську почути можна було дуже рідко.

У 2005 тільки 42% українців стверджували, що вдома вони розмовляють українською. Після початку російської агресії українці навернулися до рідної мови. По-перше, через зростання патріотизму. По-друге, зрозуміли нарешті, що не розмовляючи своєю мовою, можуть її назавжди втратити. По-третє, російська стала асоціюватися із країною-агресором.

Багато хто з українців принципово припинили розмовляти російською і перейшли на рідну мову, почали українізуватися рекламні борди, вивіски, література, написана державною мовою користується більшим попитом, а у школах батьки воюють за те, щоб замість російської як іноземної учням давали більш корисні дисципліни. У соцмережах почався рух, який закликає розмовляти українською, популярними стали електронні листівки із правилами української мови.

Опитування, проведене в травні 2015 року, показало, що майже 60% українців вважають за краще використовувати українську мову у повсякденному спілкуванні. І цей процес триває

САМОУСВІДОМЛЕННЯ

З цього наступний пункт – завдяки всьому "добру", яке Росія останніми роками завдала українцям, ми нарешті припинили вважати себе "трохи росіянами". Думки про те, що ми "один народ", а Росія - наш старший брат і в разі чого допоможе і захистить, з голів українців остаточно вивітрилися. Ми побачили, чим насправді є "Руський мір" в який тягнули Україну і на що б ми перетворилися, якби розслабилися і поплили за течією.

Так, вата, яка сумує за Сталіним, царем та ковбасою "докторською" із картону в Україні ще вистачає, проте рубікон вже перейдено.

ПРОФЕСІЙНА АРМІЯ

До початку російської агресії на Донбасі українська армія знаходилася у вельми скрутному становищі. Застаріла зброя, застарілі однострої, такі ж самі порядки та мізерна зарплатня. Зрозуміло, що й бойова підготовка була не на найкращому рівні, бо як тренуватися, коли немає навіть палива, щоб до полігону доїхати.

Із початком війни ЗСУ вийшли із шокового стану, свіже повітря принесли добровольці, які прийшли не за кар'єрою та пенсією у 45, а саме воювати. Крім того, волонтери, із допомогою українського народу, армію вдягли і взули.

Звісно, краще б взагалі не починалася ця клята війна і військові були, як колись, трохи схожими на ледачих дворових котів. Проте, коли живеш в країні в самому центрі Європи, де є все окрім нормальної влади і ядерної зброї, професійну зубасту армію краще мати.

ДЕКОМУНІЗАЦІЯ

Якби не російська агресія, ми, мабуть, ніколи б остаточно не позбулися спадщини СРСР. І йдеться не про однотипних Леніних та вулиць імені радянських катів, йдеться про менталітет. Доки в нас радянські часи будуть представлятися як райські, деякі люди будуть мріяти про їхнє повернення.

МУДРІСТЬ

Українці зрозуміли, що ніхто нам не друг, не брат і не гарант безпеки. Неможна підписувати домовленності, на кшталт, Будапештського меморандуму, обмінюючи зброю на обіцянки. Не можна дозволяти країні, яка має загарбницький досвід, розміщувати на своїй території військовий контингент. Не можна роками грати в толерантність і не чіпати сепаратистські ЗМІ, спостерігати за проросійськими настроями і нічого з цим не робити.