Нові жінки: Як ставляться до 8 березня трансгендер, травесті та ЛГБТ-активістка

Інна та Монро народилися чоловіками, але наразі до них звертаються як до жінок. Олена – жінка, але часто її плутають із чоловіками. Чи є святом для них 8 березня і що вони вкладають у цей день?

Валентина Емінова
Головний редактор
Нові жінки: Як ставляться до 8 березня т…

Журналісти Depo.ua дізнавалися про ставлення до жіночого свята в людей, для яких жіноча стать не є чимось само собою зрозумілим.

ІННА ІРИСКІНА : восьмого березня вперше прийшла на роботу в жіночому вигляді

Фото: Нікіта Карімов

За документами Інна – чоловік, але виглядає як жінка, поводиться як жінка і вважає себе жінкою. Два роки тому depo.ua писав про її весілля – Інна та Ян стали першою відомою українською парою, яка уклала квір-шлюб. Офіційно все було згідно закону, в РАГСІ розписувалися чоловік і жінка.

От тільки той, хто за документами чоловік – був у сукні, а жінка – в чоловічому вбранні.

Нареченою була Інна. Вже багато років вона працює в ЛГБТ-організації "Інсайт", спіцалізується на захисті трансгендерних людей. Туди вона прийшла вже в образі жінки. А от попереднє місце роботи – Український мовно-інформаційний фонд НАН України, де Інна трудилася над розробкою технологій для складання словників, знав її ще як чоловіка.

Восьме березня зіграло в житті Інни особливу роль – саме в цей день, кілька років тому вона зробила свій камін-аут на роботі – прийшла в спідниці, із макіяжем, зачіскою.

"Я усвідомила, що або взагалі туди не піду, або піду вже в жіночому вигляді, але залишатися в цей день "на чоловічому боці" – ні, я більше цього не винесу!" - зізнається Інна. Згадує, що колеги сприйняли цей сюрприз на диво спокійно. Ніби і сюрпризом він не став…

"В мене і до цього був такий, дуже умовний унісекс, в який я окремі жіночі елементи включала. Але… все ж таки, це було, так би мовити, не очевидно, - розповідає вона. - Хоча, як я потім зрозуміла, більшість вже про все здогадувалася. Ну і керівник був в курсі, йому я ще раніше розповіла і тоді це залишилося між нами.

Камін-аут на 8 березня і всі ті випробування, що їх Інна винесла для того, щоб називатися Інною – звісно, після такого День жінок не міг бути для неї простим звичайним днем. Але коли перший шалений захват від того, що можна відкрито бути жінкою пройшов, вона дещо переосмислила своє ставлення до 8 березня і тепер це для неї – не день жіночності. Принаймні, не в першу чергу.

"Мене вітали з 8 березня, таким чином визнаючи, що цей день стосується мене – для мене це було як додаткове підтвердження моєї жіночої ідентичності, - каже Інна. – Але зараз я дивлюся на нього в феміністичному ракурсі, тобто для мене це в першу чергу день боротьби за права жінок, а не там весна, квіти, цукерки… ".

Останні кілька років 8 березня Інна відзначає на жіночих маршах. Цього року також збирається. Дівчина вважає, що в Україні права жінок та чоловіків досі не зрівнялися. Наприклад, є перелік професій, що жінкам досі не доступні.

"Машиніст метро, наприклад. Чи візьмемо військову сферу – жінка, наприклад, може керувати танком, але офіційно її так не запишуть, запишуть кухарем якимось. Бо "не положено", - розповідає Інна. Радить почитати на цю тему дослідження "Невидимий батальйон". - Ще багато дискримінації. Чим вище ти по кар'єрних сходах, тим менше там жінок, тим важче їм туди пробитися. Більша частина домашнього насильства, сексуального насильства стосується саме жінок. Флешмоб #янебоюсьсказати наочно акутальність цієї теми продемонстрував".

Саме тому, впевнена Інна, цей день треба не скасовувати, а переосмислити. Просто в гендерних святах, на кшталт дня всіх чоловіків і дня всіх жінок, сенсу не бачить – на її думку, це ще більше підкреслюватиме соціально-обумовлені відмінності, в той час як хочеться домогтися рівності. А 8 березня було саме тим днем, коли жінки заявили про себе як про соціальну групу, що бореться за рівність.

"Для мене не дуже критично, щоб цей день обов'язково був святом, але мені дуже не подобається загальний контекст, як все це розвивається, - коментує дівчина плани скасувати 8 березня як святковий день. - Тобто, коли, з одного боку, багато церковних свят, а з другого – єдиний день, що є важливим для половини людства, хочуть скасувати. Чи замінити на день сім'ї – була така ініціатива. Це взагалі ні в які ворота! Це розворот в минуле, до "традиційних цінностей", до яких, вибачте, повним ходом крокує наш північно-східний сусід. Але ми ж ніби то взяли курс в інший бік. Якщо вже йти від радянського минулого, ну давайте зробимо святом день прав людини, а не додаватимемо ще більше "скрепних" свят".

Щодо подарунків, вона та її чоловік Ян намагаються не прив'язуватися до свят, виходять більше з потреб та можливостей чимось один одного порадувати.

МОНРІТТА ХАЧАТУРЯН: Вперше привітали з 8 березня, коли вона була студентом вдень, і дівою - вночі

Більш традиційні погляди на 8 березня в травесті-діви Монро, яка про себе каже, що тіло має на 80% чоловіче, а мислення – жіноче. Вона закінчила технічний виш, проте ані дня не працювала за спеціальністю, бо в 19 років усвідомила, що перетворюється на ту, ким є зараз.

"Я дівчинка, народжена в СРСР і 8 березня назавжди в мене асоціюватиметься з приходом весни, днем, коли всі жінки, можливо, навіть не від народження, замислюються про свою сутність", – розповідає Монро. Згадує, як вперше отримала привітання на 8 березня.

"Одногрупниця в універі привітала. Я тоді навчалася на п'ятому курсі і вже щосили гоцала по нічних клубах у вигляді Монро. Одногрупниця була в курсі і підтримувала мої починання. От і привітала, - згадує вона. – Я ж тоді вела подвійну гру: вдень - студент, вночі – діва. І мені було дуже важливо визнання оточуючими того факту, що перед ними усе ж таки жінка не від народження".

Наразі Монрітта святкує цей день на сцені – вона ж артистка. А потім – "шампанське, танці, спілкування і тости за милих дам".

"Чи вітають мене? Звісно вітають, я ж леді. В основному - в письмовому вигляді, але мені приємно, - каже вона. - Це однозначно свято, і не тому, що хтось його вигадав і держава узаконила його або скасувала. Просто жінці необхідна увага і щоб про неї піклувалися, обсипали компліментами – просто за те, що вона народилася жінкою! – пояснює Монро. - Я живу в чітко розділеному на дві частини світі: чорне-біле, чоловіки-жінки, добро і зло. Так, є відтінки, але в цілому ми живемо на розділеній лінії. І перехід на іншу сторону-дуже болісний і складний. Звідси і гендерні свята, їх потрібно прийняти і святкувати. Не забирайте цей день, бо буде бабій бунт!"

ОЛЕНА ШЕВЧЕНКО: вважає, що отримувати квіти раз на рік - принизливо

Голова громадської організації захисту прав ЛГБТ-людей "Інсайт" Олена Шевченко 8 березня не потребує цукерок, квітів та плюшевих ведмедиків. Як і Інна Ірискіна, 8 березня святкує на марші за рівні права

"Я вважаю, що це важливий день в історії боротьби жінок за рівноправність і ми повинні повернути цього дня його справжнє значення", - впевнена вона.

За словами Олени, 8 березня вона ніколи не святкувала, а в школі, де від обов'язкової програми "дівчата 23-го вітають хлопців, а хлопці 8-го дівчат" було не відкараскатися, почувалася в цей день незатишно.

"Хлопчиків красиво розчісували і казали йти вітати дівчат. Вони дарували нам листівки. Це було дивно, нам, та мабуть і їм було незатишно", – згадує вона.

Олена – майстер спорту з самбо, дзюдо і вільної боротьби. Саме спорт вплинув на її феміністичні погляди – це було серйозним випробуванням, займатися видами спорту, в яких головують чоловіки. Олена стикалася з нерівноправністю на кожному кроці – до дівчат ставилися із певною зневагою, навіть якщо їхні результати були вищими, хлопці вважали за приниження вставати з ними в пару, чи програти змагання жінці. Підмітання татамі - хлопцям ніколи не пхали до рук віника, якщо в команді була хоча б одна дівчина.

Закінчивши із професійним спортом Олена пішла викладати біологію й фізкультуру. Своїх переконань вона не приховувала, більш того – виступала на телебаченні з поясненнями, чому не можна забороняти працювати у вузах лесбійкам, геям, бісексуалам чи трансгендерам.

Колектив почав дивитися косо. Звільнилася. Зараз вона є відомим громадським діячем.

Квіти на 8 березня вважає за приниження…

"…Якщо їх дарують тільки раз на рік. Це так само принизливо, як вислуховувати про те, що ви, жінки, такі слабкі й чарівні. Я хочу, щоб до мене ставилися як до людини, а не як до слабкої статі", - пояснює. Каже, що якби хтось з її рідних, чи дівчина зажадав відсвяткувати 8 березня в нинішньому популярному розумінні (цукерки-квіти), обговорила б це.

"Квіти і цукерки можна в інші дні. Головне це ставлення. Я проти того, щоб це робити раз на рік, люди без різниці від статі можуть і мають в будь який день робити один одному приємно", - пояснює Олена.

В Україні з гендерною рівністю, на її думку, все не дуже добре, бо суспільство досі носиться із купою стереотипів щодо ролі чоловіка і жінки.

"З цим пов'язана дискримінація і насильство по відношенню до жінок, - пояснює вона. - Багато хто вважає, що жінка не дорівнює чоловікові, а, отже, чоловік має право вирішувати за жінку. Багато жінок зазнають сексуального та психологічного насильства з боку чоловіків, які вважають, що жінка - це сексуальний об'єкт. Роботодавці платять жінкам менше, тому що вважають, що чоловіки - годувальники, а жінка має сидіти вдома. З іншого боку - ніхто не хоче брати на роботу жінок з маленькими дітьми, хоча з чоловіками цієї проблеми не виникає"

Тож, вважає Олена, українській жінці 8 березня доцільно проводити на заходах, присвячених боротьбі за свої права. Як це і було спочатку, коли Міжнародний жіночий день був феміністським святом, а не днем отримування подарунків за свою стать.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme