Не українська Україна: З яких українських міст треба вичавлювати "азірівку"

В Україні вдало пройшла декомунізація, але в процесі впустили ще одну важливу деталь – чимало міст і селищ залишилися із псевдоукраїнськими, російськими назвами. Внаслідок багаторічної русифікації ми отримали "Сєвєродонецьк", "Южноукраїнськ".

Частину "Первомайських" вже переклали на Першотравенськ і Першотравневе, а в деяких регіонах назви міст так і складаються з російських "первый" і " май". 

Що робити із цими незграбними назвами і якими вони мають бути у відповідності із правилами української мови.

Щодо перейменування, вірніше – перекладу українських топонімів,  вчені-філологи притримуються єдиної версії. Сєвєродонецьк має бути Сіверськодонецьком, Южноукраїнськ – Південноукраїнськом, селище Волна - Хвилею, а Прелесне взагалі викликало  шквал емоцій

"А це що за чудо таке? Де це? – дивується професор кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету ім.Тараса Шевченка, мовознавець Олександр Пономарів. – Кошмар якійсь! Це як, знаєте, кондуктор іноді каже в громадському транспорті: "пройдіть у перьод… " Добре хоч, що Слов'янськ в нас кажуть, а не Славєнск. Щодо Северодонецька – ще в українській радянській енциклопедії 60-х років написано "Сіверськодонецьк"! Ці патріоти все перейменовують, а Северодонецьк залишили – це ні в які рамки не вкладається. Южноукраїнськ має бути Південноукраїнськом – якщо нема пристойнішої назви, то треба хоч цю перекласти. Багато ще чого не перейменоване..."

За упевненістю Пономаріва, "в кожній нормальній країні мають бути свої назви" селищ і міст.

"Нема, наприклад, в Польщі назв китайських, так само і в Україні міста мають називатися по-українськи", - продовжує професор  і уточнює – це не означає, що тепер обовязково перейменовувати Феодосію чи Херсон. Це стародавні міста. Але русифіковані назви, створені, коли Україна була під Російською імперією  та СРСР – необхідно.

За те, що треба повністю дерусифікувати українські селища та міста виступає і видатний український мовознавець, доктор філологічних наук, завідувачка відділу граматики Інституту української мови НАН України Катерина Городенська.

"Коренів російських не повинно бути ніде. Чергування і закінчення мають бути на український лад. не Чайкіно, а Чайчине", - наводить приклад професор Городенська.

За її думкою, частина населених пунктів України має наразі спотворені назви, бо самі російськомовні жителі перекрутили їх на свій лад.

"Треба дивитися на адміністративно-територіальний поділ України – цілком можливо, що там вказані правильні назви. Якщо вони є – треба їх повернути в обіг. Якщо ж там закріплено назву за зразком російської мови, тоді даруйте – треба міняти її на державному рівні, писати подання до Кабінету міністрів", - підкреслює пані Катерина.  

Літературний редактор Віктор Кабак також вважає, що часто люди самі перекручують правильні назви.

"Наприклад,  є ті, хто правильно каже "Сіверськодонець". Таку назву ще за радянських часів було закріплено. А інші… Інші кажуть і кажуть. Тих, хто не думає, мабуть, більше, - розмірковує він. – На жаль мовознавці трошки перевелися. Нема кому контролювати, нема кому дбати. Недогляд якійсь".

Наслідки цього недогляду, впевнений Віктор, треба ліквідувати і якомога швидше – бо "якщо не зробити цього зараз спокійно, потім буде трагічно. Якби вчасно леніних познімали, вони б не літали потім з постаментів".

Читайте також: Казус "Сєвєродонецька", або Коли українські міста отримають українські назви