Чому влада гатить сотні тисяч на Кароль і Козловського

Так, лише концерт Тіни Кароль на День міста у Дніпрі потягнув з бюджету понад 700 тис., передає Depo.ua із посиланням на систему публічних закупівель Prozorro.

550 тис. витратили на гонорар співачці, і 194 тис. виклали за, власне, організацію заходу.

Лише феєрверк до Дня міста коштував 198,9 тис. Запалювати  у Дніпрі довірили компанії "Піроманія".

Оренда залу для святкування Дня залізничника у Києві 3 листопада обійдеться "Укрзалізниці" у 170, 5 тис., забезпечення технічної підтримки – у 307 тис.  Сам концерт коштує 640 тис., які перекочують у кишеню продюсера Володимира Бистрякова. Він, ймовірно, поділиться грошима з заявленими артистами – Машею Собко, Віктором Павліком, Антоніною Матвієнко, Гаріком Кричевським та ін.

У День Кам'янська жителів запросили на концерт Наталії Могилевської. Співала виконавиця не довго – 45 хвилин та й запросила за це порівняно з іншими небагато –  98,4 тис.

А на дні села у Чумаках, де живе близько 3 тис. осіб, співав Віталій Козловський. Власне, гонорар співака склав 65 тис. Інші 83,4 тис. дістала компанія "Перша концертна агенція".

Зазначимо, що цифри, які вже розлетілися Інтернетом, для деяких стали відкриттям. Адже в інших цивілізованих країнах далеко не завжди запрошують на свято зірок першого ешелону. А якщо і запрошують – то з певним соціальним посилом.

Наприклад, День незалежності Польщі у Кракові у 2013-му, окрім звичайного офіціозу, - виступ співачки Каті Карр, відомої завдяки пісням про польську історію.

У 2016-му з безкоштовних подій – виступ Оркестру Філармонії з тими ж патріотичними піснями. Усі інші заходи – за гроші.

Центральна подія Дня Подяки у більш світській США – Macy's Thanksgiving Day Parade. З 1924 року видовищне шоу збирає тисячі мешканців країни і туристів. Візитівка дійства – повітряні кульки найрізноманітніших форм і розмірів. От тільки організовує його не держава, а мережа магазинів Macy. Відповідно, платить, теж вона.

В Парижі на День взяття Бастилії грошей виділяють більше – вже три роки поспіль мешканців міста запрошують на безкоштовний концерт біля Ейфелевої вежі. Для гостей свята грає Національний концерт.  Також у програмі великий феєрверк. Поп-виконавців за державні гроші не передбачено.

В Україні ж, вочевидь, все інакше – без поп-зірки, а краще десятка-двох і свято не свято.

У нас ще збереглася радянська традиція: мовляв, у держави є свої заслужені і народні, яких і підгодовують на різноманітних заходах. Навіть якщо артист надумав взяти творчу відпустку і кілька років зберігає творчу мовчанку, ймовірність отримати запрошення висока. Звикнувши до двадцяти облич, організатори не надто заморочуються над пошуком нових.

Між тим, разова виплата у 550 тис., наприклад, для Тіни Кароль – плата недостатня. Артистка не задоволена новими тарифами, і вважає їх здирницькими. Про це вона розповіла журналістам за кулісами зйомок "Квартал 95".

"Навіть з урахуванням того, що ми терпляча нація - вистачить! Повинна ж бути якась межа. Артисти теж люди і більшість - прості. Ми теж отримуємо платіжки з нереальними цифрами і мимоволі виникає питання: а що ж далі?" – каже співачка.

Поділивши 550 тис. грн. на 12 місяців, отримуємо круглу суму у 45 тис., з яких, мабуть, все ж таки можна знайти гроші на комунальні послуги. І якщо рахувати чужі гроші – звичка дурна, рахувати гроші державні, хай і з місцевого бюджету, українці повинні.

Годувати з бюджету Козловського взагалі не піднімається рука. Російськомовний співак заявляє, що йому байдуже, чий Крим, і зізнається: в тому, що українці виступають на Росії, нічого поганого не бачить.

"Не знаю. Мені складно говорити, я все ж по іншу сторону. Я в музиці, я сприймаю географію по-іншому. Я людина, яка вкладає, створює, я розумію своїх колег. Розумію, що хочеться розширювати свій горизонт. І в той момент, коли у Кароліни (Ані Лорак, - ред.) Все почало виходити, тут трапляється ця історична подія ... І що? Вона змушена відмовитися від тих перспектив, до яких йшла все своє життя?", - зазначив співак в інтерв'ю "Апострофу".

Звісно, кожен має право на власну думку, але озвучивши її, варто бути готовими розпрощатися з частиною симпатиків. І державні гроші такій людині платити нелогічно, як на корпоратив не запрошують людину, яка нелояльно висловлювалася щодо твоєї компанії.

Здавалося б, мав би бути конкурс – і тут вже б вибрали найталановитішого, або ж того, що надає пропозицію на межі "ціна-якість". Але тут маємо наріжний камінь: якщо вартість угоди не перевищує 200 тис., відкритих торгів можна не проводити. А заключити напряму контракт з тим, з ким вигідно. Ну, наприклад, з ким дружиш, або хто пообіцяв відкат.

І от наразі маємо шанс замислитися: що краще, за радянськими традиціями влаштовувати пишні показушні свята, чи розвивати міську інфраструктуру, приваблювати бізнес, і сприяти тому, що за рік чи п’ять у Дніпрі чи Кам'янську свята оплачуватимуть приватні контори.