Нащо у Київ приїхала співачка з Північної Кореї

Фільм, який створювався впродовж 11 років, вперше показували поза межами Південної Кореї.

Презентувати його в Україні приїхали режисер картини, пастор Шон Кі Он, що врятував близько двох тисяч біженців і героїня фільму Ким-Хі, якій вдалося побудувати нове життя у Південній Кореї.

Гак-Чунь Лі зізнався, що вирішив показати фільм саме в Україні, бо вважає, що в історії наших країн є дещо спільне.

Інтерес до події в українців виявився неабияким – у залу вмістилася лише половина охочих. Коли вільні місця у залі київського Будинку кіно закінчилися, охорона закрила двері. Дивитися фільм стоячи гостям не дозволили.

АБО РОЗСТРІЛ, АБО РАБСТВО

Розпочинається картина зі зйомок тіла мертвої жінки, яке кілька тижнів пролежало на березі річки Ялуцзян, що розділяє Північну Корею і Китай. Через річку переходять тисячі біженців. Судячи з фільму, якщо знайти гроші і домовитися з потрібними людьми, це абсолютно реально.

У Північній Кореї – злидні і голод, після яких навіть найбідніше життя в Китаї видаватимуться розкішшю. За цю соломинку і хапаються люди, мозок яких не до кінця затьмарений пропагандою.

Втім, шанс пенезавантажити життя випадає не всім. Частину біженців розстрілюють при перетині кордону, частину забирають у рабство, утримують у жахливих умовах і не платять за роботу. Іншу частину ловлять вже китайські правоохоронці, аби депортувати назад до Північної Кореї. Там на втікачів чекає або страта, або термін у в'язниці.

Втім, тут робиться і бізнес – наприклад, туди і назад "курсують" торгівці наркотиками. Один з них розповідає, що метамфетамін у КНДР – звична справа, а сам він здійснив десятки ходок. Судячи з того, що хлопець служить у армії країни, бізнес кришує держава.

Одна з героїнь картини перейшла кордон, аби заробити грошей. Але вже в Китаї у жінки народилася дочка Мі-Х'ян, і вони залишилися тут на шість років. В момент зйомок жінка знову переховується від поліції, а доньку вирішує віддати групі правоохоронців. Група через джунглі пробираються через кордон до Лаосу, а потім – у Таїланд. Наприкінці фільму мати і донька знову зустрічаються, але жінка віддає доньку на усиновлення до Швейцарії. У дівчинки проблеми зі слухом, тож адекватно допомогти можуть лише заможні батьки.

Для режисера картини Гак-Чунь Лі ця історія стала початком спілкування з біженцями. Як розповів він на зустрічі у Києві, правозахисники погодились допомагати йому, якщо Лі візьме участь у рятівній експедиції і перейде кордон разом з іншими. Він погодився і вже тоді здобув довіру правозахисників і самих біженців.

"Коли я починав знімати картину, я думав, що зроблю її за один рік. Але вийшло одинадцять. На початку роботи я дванадцять місяців практично жив на кордоні між Китаєм і Північною Кореєю. Протягом цього часу я познайомився з багатьма біженцями і навчився з ними спілкуватися", - прокоментував Гак-Чунь Лі.

Закінчується фільм піснею, яку інша героїня - Ким-Хі – виконує під гітару вже у Південній Кореї, куди перебралася з Китаю разом з хворим на ДЦП сином Бо-Сонгом. Жінці довелося йти на шалені ризики – купувати у Китаї фальшивий паспорт і з ним пересікати кордон, а потім перевозити сина. Але Ким-Хі усе вдалося – наразі вона чекає вже другу дитину.

ПЕРЕХОДИТИ КОРДОН СТАЛО ЩЕ НЕБЕЗПЕЧНІШЕ

З останніми кадрами фільму Ким-Хі виходить на сцену вже у Києві, дівчина співає під гітару вже для українців.

Глядачів просять не фотографувати жінку – навіть через кілька років після втечі Ким-Хі боїться, що на неї звернуть увагу у Північній Кореї, і її знайомим буде непереливки.

"Мій син навчається вже у 8-му класі. Хоча у нього досі проблеми з ногами, його здоров'я покращилося. Як ви бачите, у мене є нова родина, я щаслива жінка", - розповідає Ким-Хі.

Пастор Шон Кі Он зазначає, що раніше протягом року його місії вдалося вивозити близько 300-400 біженців, але наразі ситуація погіршилася. У березні вивезли лише чотирьох людей. Китайці більш прискіпливо відстежують втікачів, без документів у країні нереально сісти на поїзд або користуватися Інтернетом. До того ж Північна Корея підписала договір з Росією (між цими країнами теж є кордон – ред.) про депортацію "правопорушників".

"Коли я вперше до Китаю 25 років тому, я побачив жахливі умови, в яких живуть біженці, небезпеку, з якою вони стикаються. Я такий самий як ви, просто я кожен день бачив, як це відбувається. Якби ви були мною, ви б, можливо, теж почали діяти. Адже якщо їм не допомагати, вони будуть вислані і страчені", - зазначає пастор.

Кінцева мета – допомогти біженцям перебратися до Південної Кореї, де наразі приблизно 30 тисяч втікачів з Північної Кореї. Тут біженця зразу ж вважають громадянином країни, надають йому житло, сплачують за навчання і надають грошову допомогу.

Знімальна група акцентує, що такі міжнародні покази доволі важливі, адже про життя Північної Кореї і порушення прав людей в країні у світі мають знати.