Медик з Луганська про лікарів-злочинців і маленьку Швейцарію в "ЛНР"

Луганський лікар Михайло Міщенко заснував у Києві мережу медичних центрів MediLand, створивши десятки робочих місць для людей, які втекли від війни

Ольга Черниш
Перша заступниця головного редактора
Медик з Луганська про лікарів-злочинців…

Головний лікар 7-ї лікарні Луганська Михайло Міщенко не забажав виконувати злочинні накази сепаратистів і через реальну небезпеку був змушений залишити рідне місто. Переїхавши в столицю, чоловік зайнявся власним масштабним проектом, в якому залучив своїх колишніх колег.

Причому втекти від війни допоміг не тільки висококваліфікованим лікарям, але і сестрам-господиням.

Міщенко розповів depo.ua, як наважився залишити окупований Луганськ, з якими складнощами стикаються переселенці у Києві, і як зробити проект, від якого будуть в захваті інвестори.

- Михайло, розкажіть, як вирішили переїжджати у Київ?

-  В той період активно йшли бойові дії, практично кожен день виїжджало по лікарю. Я поїхав, бо виникла безпосередня загроза моєму життю. Бойовики робили з війни виставу – обстрілювали мирних громадян, а потім списували все на ЗСУ, підтримували істерію у суспільстві. Адміністраторів лікувальних закладів збирали на "наради" -  давали вказівки, які робити позначки в історіях хвороб. Наказували писати, що пацієнти постраждали від обстрілів українських бійців. Йшла масова фальсифікація.

В президіумі тих зборів були громадяни Росії – дві-три людини з Москви. З наших тільки так званий "міністр охорони здоров'я ЛНР". І от вони видавали інструкції…

Я сказав своїм людям, мовляв, будуть такі вимоги, але ви пишіть за фактом – перелом, струс мозку, поранення. А описувати, чому так сталося – не справа лікарів. Сказав абстрагуватися від ситуації, виконувати свою роботу і не писати дурниці. На той момент до моїх слів дослухалися. Але згодом я дізнався, що на мене донесли. Бойовики говорили: лікарів не вистачає, поки чіпати не будемо, але це поки…

- І тоді вирішили почати нове життя у столиці?

- Я і ще кілька людей просто поїхали у відпустку. У мене були задовго замовлені квитки. Всі думали, що їдуть на місяць – потім Луганськ звільнять, і ми спокійно повернемося. Тож просто вирушили за спланованим маршрутом. Кожного дня стежили за ситуацією, думали – от-от ЗСУ переможуть. А коли вже приїхали до Києва, стався Іловайськ. Ми зрозуміли, що повертатися додому немає ані бажання, ані смислу.

Медик з Луганська про лікарів-злочинців, роботу для 70 переселенців і маленьку Швейцарію в "ЛНР" - фото 1

ПРИВЕЗЛИ З ЛУГАНСЬКА І ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ ЛІКАРІВ, І СЕСТЕР-ГОСПОДИНЬ

- Знайшли роботу у Києві, перш ніж почати свою справу?

- Ми вже започаткували свій проект в Луганську, тож тут зразу почали реінкарнуватися, присвятили себе стартапу. Деякі лікарі працевлаштовувалися на кілька місяців, доки ми займалися організаційними питаннями. А деяких дівчат ми забрали вже по ходу справи. Насправді мало хто буде наймати сестер-господинь з іншого кінця країни, а ми їх перевезли, бо це наші люди. Намагаємось допомагати один одному. Наразі у нас працевлаштувалося 60-70 медичних працівників з Луганська.  

- Бувало, що люди знімали одну квартиру на кілька сімей?

- Було і зараз є. Люди якось об’єднуються… Тоді була ще більш гнітюча атмосфера, людям зі Сходу не хотіли здавати житло. Зараз ставлення пом’якшилося, але ціни душать. За квартиру просять 6-7 тис. От і порахуйте, скільки має заробляти родина, якщо є діти, і їх треба навчати і годувати. Держава дає допомогу у 400 грн, але це нічого не вирішує. А хотілося б, щоб люди, які працюють, мали більшу підтримку. Це ж не як з біженцями на Заході – переїхала величезна сім'я, і всі живуть на гігантські, за нашими уявленнями,  соціальні допомоги  та нічого не роблять.  Наші люди багато працюють, але всім важко, як і в перші дні. Зараз зникли марні сподівання, а  матеріально легше стало одиницям.

- Раніше ви розповідали про свого співробітника, якого викрали бойовики, а потім родичі знайшли його у підвалі, побитого і з простріленою ногою… Як зараз склалася його доля? Він працює з вами?

-  Він працює в іншому мирному місті -  слава Богу, все добре. Хоча, мабуть, таке не забувається. Жах у тому, що людина була на своєму місці, працювала, але озвучила свою думку, і її зачислили до ворогів. Викрали і знущалися просто через те, що у нього була своя позиція, він дав оцінку діям бойовиків… Ось що там насправді відбувається…

Медик з Луганська про лікарів-злочинців, роботу для 70 переселенців і маленьку Швейцарію в "ЛНР" - фото 2

БУДУВАТИ КАР'ЄРУ З ТЕРОРИСТАМИ – ЦЕ ЗЛОЧИН

- Ви працювали у державній клініці. Мабуть, було важко переходити у приватну медицину, до того ж, очолювати проект…

- Я з 2000-го року працював у приватному секторі, потім мене запросили на посаду головного лікаря. Я виконував менеджерську роботу – мав добитися, щоб державна клініка за рівнем послуг, дружелюбністю і комфортом досягнула рівня приватної. І все це при малому бюджеті. Спочатку я старався, щоб на лікарню виділили гроші. Потім – щоб внесок був недаремним. Тобто, не просто "відремонтували і забули", а щоб продовжувався розвиток без подальших вливань. Щоб послуги здійснювалися оперативно, установа реагувала на виклики часу. Ми одні з перших створили відділення невідкладної допомоги, у якому кожному пацієнту надавали першу медичну допомогу, швидко обстежували та, за необхідністю, госпіталізували до нашої лікарні, відправляли до дому, або у медичний заклад, профільний до виявленої патології. На жаль, зараз усе це поростає мохом.

- А що там зараз відбувається?

- Я б назвав це деградацією. Сидять на наших досягненнях, далі не рухаються, кадровий потенціал дуже постраждав. Багато лікарів поїхало з міста, а більшість з тих, хто залишився, переживають не найкращі часи. Сама атмосфера, звісно, нездорова.

- Людина, яка зайняла ваше місце, за порадою не зверталася?

- Там були складні інтриги. Лікарня вважається престижною, і охочих на мою посаду було багато. Спершу місце дісталося людині, яка працювала зі мною – вона спробувала використати ситуацію на користь кар’єрі. Потім прийшла жінка, яка ще до війни працювала в управлінні охорони здоров'я міста… 

Я вважаю, коли люди беруть посади з рук терористів, це злочин. Одна ситуація, коли ти залишаєшся на своєму місці і працюєш лікарем чи то зав відділенням. Зовсім інша – коли будуєш кар’єру з терористами. Між цими ситуаціями прірва. Тому жодного спілкування між нами немає. До того ж давати поради з Києва людям, які зараз в окупації, не коректно. Я звів спілкування з колегами до мінімуму – в тому числі, щоб не піддавати їх ризику.

Медик з Луганська про лікарів-злочинців, роботу для 70 переселенців і маленьку Швейцарію в "ЛНР" - фото 3

РАНІШЕ ВМОВЛЯЛИ ПОВЕРТАТИСЯ, ТЕПЕР – САМІ ПАКУЮТЬ ЧЕМОДАНИ

- В чому новаторство вашої ідеї з мережею медичних центрів?

-  В медицині намагатися винайти велосипед – це утопія. Просто ми поставили за завдання надавати людям якісні послуги за доступними цінами. Вже тепер при належній якості деякі з наших послуг в чотири-п'ять разів дешевші. 

У нас є перевірений часом проект утворення медичних центрів, де здійснюється якісна стаціонарна і амбулаторна допомога, а ще є мережа амбулаторій сімейного типу. Вони розташовані в житлових масивах, комфортні і доступні. Таких амбулаторій може бути десяток або кілька тисяч.

- Як шукали інвестора? Що можна порадити іншим у такій ситуації?

- У нас вже відбувся старт компанії, до того ж, у мене були особисті зв’язки. Ми за різними каналами розповсюджували інформацію про компанію. Створили інвестиційний проект, до якого можна приєднуватися. Зараз є декілька інвесторів: сподіваюся, з часом їх стане більше. Адже таких амбулаторій може бути десяток, або навіть кілька тисяч. Верхня межа доволі висока. Чим більше інвесторів приєднається до проекту, тим ефективнішим він буде.

У нашому випадку інвесторам подобається, що проект частково реалізовано, є сформований колектив однодумців. Іншим же теж порадив зробити максимальний зачин власними силами. Бо ж людей з ідеями багато, і ці ідеї вистрілюють не завжди.

- Скільки у вас наразі відділень?

- Поки чотири, йдуть перемовини про подальше розширення. Ми зробили пілотний проект, який можна показати групі інвесторів.

- Розділяєте думку, що починати бізнес у приватній медицині важко через державні перепони?

-  Зараз залишилось кілька питань, які треба б вирішити на рівні МОЗ. Наприклад, з видачею ліцензій, акредитацією, або ж з тим, як важко приватній клініці видати лікарняний. Однак життя полегшив мораторій на проведення фіскальних перевірок  - це дає людям можливість трохи окріпнути на старті.

Багато підприємців сміливо стартує. У мене є друзі, які намагалися відкривати медичні центри за свої гроші. Хотілося б щоб держава ставилась до підприємців з більшим розумінням.

- Залишились люди, яких ви ще сподіваєтесь витягнути з окупованих територій?

- Звісно, залишились. Я б не сказав, що їх мало. Є просто люди, які не пов’язані з медициною, а є колеги, яких би хотілося бачити поруч на роботі.

- Це переважно проукраїнські люди?

- Більшість - так, але є і нейтральні. Спочатку вони вірили російській пропаганді, а зараз все почало змінюватися. Є люди, які раніше вмовляли повернутися, казали: "Тут буде маленька Швейцарія", а сьогодні пакують чемодани і їдуть самі. Так працює час…

І тут має величезне значення, чи досягне успіху Україна як держава. Всі бачать, що політика "бананових республік" провальна. У Криму життя не покращилось, у Луганську -  повна деградація. Улюблена фраза "У нас саджають квіти, а хліб дешевший, ніж в Україні" перестає працювати. Йде перелаштування свідомості. Але якщо наші реформи не просунуться, якщо люди будуть бачити корупцію і депутатські шоу, такі нейтральні запитають: "А в чому різниця? Погані і там і там". Треба щоб все, що ми декларуємо, справдилося. Успіх дуже важливий у боротьбі за людську прихильність.

Фото: Мищенко Михаил / Facebook

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme