Життя

Трансгендерна киянка: Виходити на ЛГБТ-марш треба, як в 2014-му на Майдан

Трансгендерна жінка і активістка ЛГБТ-спільноти Інна Ірискіна вважає, що спільнота сама має чіткіше заявляти про свої вимоги і сама потурбуватися про безпеку своїх активістів під час ходи

20 листопада 2016, 12:00

Трансгендерна киянка: Виходити на ЛГБТ-марш треба, як в 2014-му на Майдан

20 листопада в світі відзначається День пам'яті трансгендерів, які постраждали через ксенофобію до людей, змінивших стать.

Активістка ЛГБТ-руху киянка Інна Ірискіна розповіла Depo.ua як воно - бути трансгендерною людиною в Україні та як вона ставиться до ЛГБТ-маршів.

Вона працює в ЛГБТ-організації "Інсайт" за спеціалізацією захист трансгендерних людей, кандидатка технічних наук і співробітник Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, де займається розробкою технологій для складання словників.

ЛГБТ-активістка: Виходити на Марш рівності треба, як в 2014 на Майдан - фото 1

За документами Інна – чоловік, але виглядає як жінка, поводиться як жінка і вважає себе жінкою. Рік тому depo.ua писав про її весілля: наречена була за паспортом чоловіком, а наречений – жінкою, тому в РАГСІ їх розписати не відмовилися. Зараз партнера Інни називають вже не Яною, а Яном.

ЛГБТ-активістка: Виходити на Марш рівності треба, як в 2014 на Майдан - фото 2

Інна і Ян. Рік тому вони побралися в Києві. Наразі подружжя збирає кошти на лікування Яна – в нього винайшли мієлодиспластичний синдром, для лікування потрібна трансплантація кісткового мозку. Наразі іде пошук донора і грошей.

Про ЛГБТ-марші і безпеку

Якби я організовувала велику вуличну ЛГБТ-акцію з урахуванням українських реалій, я б позиціонувала її як протестну акцію боротьби за права, а не зрозумілий тільки вузькому колу прайд з досить розмитою метою, - розповідає Інна. – Я б заохочувала людей писати на плакатах те, чого саме вони вимагають: антидискримінаційних законів, розслідування злочинів ненависті, спрощення процедури визнання гендеру, шлюбної рівності. Тобто, щоб наші месседжі були прямою відповіддю на питання "яких прав вам не вистачає?". Місцем проведення я б обрала або Хрещатик/Майдан, або урядовий квартал.

 Я б спробувала сформувати серед потенційних учасниць і учасників бойову групу, готову у випадку агресії у наш бік не тільки прийняти на себе удар, але й дати гідну відсіч. Я б акцентувала на тому, що це небезпечно, і ніхто не дасть вам гарантії, що ви повернетеся цілими і неушкодженими - отже, виходити на таку акцію треба приблизно так, як ви виходили б на Майдан у часи загострення протистояння, якщо маєте мотивацію дійсно боротися за права. Якщо ж ваша мотивація красиво засвітитися під райдужними прапорцями, то краще залишайтеся вдома. А з поліцією розмовляла б з такої позиції, що ми вийдемо у будь-якому разі, тому ви б нам дуже допомогли, якби зробили все можливе щоб не пролилася кров, але якщо ні, ну то ми будемо діяти на наш власний розсуд.

У багатьох рефреном звучить, мовляв, сидіть тихо і не висовувайтеся, тоді вас ніхто не чіпатиме. Але це наше право - виходити, заявляти про себе, про свої права. Так само, як і в будь-яких інших людей

ЛГБТ-активістка: Виходити на Марш рівності треба, як в 2014 на Майдан - фото 3

Яких прав не вистачає ЛГБТ-людям в Україні

Впершу чергу це права, пов'язані з недискримінацією. щоб нас не переслідували, не били, не звільняли з роботи просто за те, хто ми є. Щоб банально не доводилося боятися, коли виходиш на вулицю. Якщо говорити про трансгендерів, то це перш за все право на визнання гендерної ідентичності. Тобто проста процедура зміни документів, а не той кошмар, який є зараз. Багато проблем виникає саме тоді, коли показуєш документи, а там ім'я і стать дещо не поєднуються з тим, як ти виглядаєш. В банках, при перетині кордону, при зніманні житла, влаштуванні на роботу, де завгодно

Про операцію зі зміни статі і документи

По-перше, для того щоб вийти на операцію, треба спочатку пройти купу процедур, зокрема провести мінімум 30 днів у психіатричному стаціонарі і отримати дозвіл від комісії, яка дивиться на тебе не стільки з точки зору твоїх потреб в даній ситуації, скільки в плані твоєї відповідності набору гендерних стереотипів в їхніх головах. А по-друге, не всі ж хочуть робити операцію. Ось особисто я її не робила і взагалі то не планую, і значить за існуючим порядком документи змінити не можу. Крім того, я перебуваю у шлюбі і це знову ж протипоказання. Виходить, мене ставлять в ситуацію, коли я змушена вибирати між правом на сім'ю і правом на визнання мого гендеру. Але я не хочу робити такий вибір, мені потрібні обидва цих права

Жінка з чоловічими документами

В деяких ситуаціях я намагаюся одягатися унісекс, щоб уникнути зайвих питань. Хоча, з огляду на зовнішність, навіть у такому вигляді "хлопчика" в мені рідко бачать. Та й неприємно це, коли доводиться спеціально замислюватися про такі речі, підлаштовуватися, грати якусь роль. Наприклад, в одну з перших поїздок був випадок, коли прикордонник після мого пояснення що я "міняю стать" почав прискіпливо копатися в моєму рюкзаку, а потім погрожував зняти мене з потягу, бо я везла гормони і нібито треба перевірити, чи це не наркотики. Довелося в кінцевому рахунку йому заплатити щоб він від мене відчепився

Хоча останнім часом траплялися випадки, коли я нічого не намагалася зображати, пояснювала все як є, і все проходило благополучно. Але кожен раз це як лотерея.

ЛГБТ-активістка: Виходити на Марш рівності треба, як в 2014 на Майдан - фото 4

Права ЛГБТ = права всіх інших людей. Коли так буде в Україні

Хочеться сподіватися, що вже в найближчі роки - за умови, що ми збережемо курс на Європу, і що необхідні в ключі цього курсу реформи будуть робитися реально, а не тільки на папері "для галочки

 Зі шлюбами і всиновленням, гадаю, знадобиться трохи більше п'яти років. Інше, думаю, реально… Хоча що стосується недискримінації, для того, щоб це було на практиці, а не тільки на папері може ще багато часу знадобитися. В решті-решт, в західних країнах, де є відповідні закони, теж не можна сказати що всюди все ідеально з цим. Тиск ЄС це безумовно добре, але ЄС тут все-таки може бути нам лише помічником. Головною рушійною силою змін повинно бути саме співтовариство

Як ЛГБТ заслужити приязнь суспільства?

За великим рахунком, це питання часу, в якійсь мірі - зміни поколінь від тих, хто ще звикли мислити в "совковому" ключі, на більш сучасних. Я не думаю, що ми повинні щось заслуговувати. Скоріше, суспільство повинно змінитися, щоб різноманітність в ньому сприймалася як цінність, щоб була повага до особистості, індивідуальності, було поняття про особисті межі, з яким в Радянському Союзі дуже погано було. Тоді прийде визнання і ЛГБТ, і інших меншин, які зараз відчувають дискримінацію.

Геї і лесбійки в АТО

- І геї і лесбійки воюють в АТО, і на Майдані стояли. Просто як правило вони намагаються не світити свою сексуальну орієнтацію, через пов'язані з цим ризики. Я сама перераховувала гроші на підтримку армії, якщо на те пішло. Просто не бачила необхідності про це, що називається, кричати

ЛГБТ-активістка: Виходити на Марш рівності треба, як в 2014 на Майдан - фото 5

Олег - один з небагатьох геїв, які не приховувують своєї орієнтації. Воював у 1 хвилі, пройшов Іловайськ та Дебальцеве. Фото: vedomosti-ua.com

Про доречність "гейських питань" в країні, що воює

Я вважаю, що права людини завжди на часі. І взагалі це дивна постановка питання, коли спокійно проводяться усілякі концерти, футбольні матчі, кіно і театри повні народу, але акція, яка є взагалі не розважальною, а правозахисною чомусь виявляється не на часі. Що до погіршення ставлення, думаю що це з дискурсу звинувачення жертви, коли на неї намагаються навішувати всю відповідальність.

Хоча відповідальність повинна бути на тих, хто нападає і проявляє агресію. ЛГБТ в решті решт нікому не перешкоджають проводити альтернативні заходи, будь вони за "традиційну сім'ю", хресні ходи або ще щось

Більше новин про події в Україні та світі читайте на Depo.Життя

Loading...
Loading...