Котофілія у XIX столітті: Як раніше обожнювали котиків

Як зазначає depo.ua, рівно 145 років тому у Лондоні відбулася перша у світі виставка котів і з'явилися чіткі стандарти різних порід кішок. 

Виставка здійняла справжній ажіотаж серед мешканців міста. "Щойно ви дочитаєте нашу статтю, бігом дивитися", - закликали котолюбів ЗМІ.

Дивитися і справді було на що - вже у першій виставці взяли участь 170 кішок, 47 з яких відзначили спеціальними призами.

Деякі вперше на власні очі побачили алжирську та сіамську кішку. Друга справила чи не найбільший резонанс - якщо одні писали, що красуня "якась штучна", інші зазначали, що такої красивої тварини не бачили з роду...

Розпочав котячий рух Харрісон Уайт, якого наразі вважають батьком фелінології. Він же дещо пізніше заснував перший клуб любителів котів National Cat Club.

Сам Уайт обожнював британських короткошерсних котів і з його легкої руки порода стала чи не найбільш культовою серед еліти. 

Та й загалом популярність котів досягла історичного максимуму. Пухнастики жили у квартирах Едгара По, П'єра Ренуара, Ніколи Тесли, Марка Твена.

На фермі останнього мешкало аж 11 пухнастиків. 

Дещо пізніше статус головного котолюба успадкував Ернест Хемінгуей - домашній затишок для письменника створювали 30 хвостатих.

У XIX столітті котів було модно не тільки утримувати в квартирі як домашніх улюбленців. Їх, наприклад, любили малювати, а деякі художники примудрялися зробити собі ім'я на котячій темі. 

Серед найвідоміших котомитців того часу - нідерландка Генрієтта Роннер-Кіп. Жінка, яка почала творити, коли в її помешканні з'явилась власна хвостата красуня, отримувала замовлення з усієї Європи. 

Ще один котячий геній - Чарльз ван дей Ейкен з Бельгії. 

Спробувати себе в котячому жанрі загалом намагалося чимало митців. 

Едвард Томпсон Девіс, "Тихі хвилини"

Агнес Роуз Був'є, "В'язання"

На дахах Нью-Йорка саме в XIX столітті з'явилися скульптури пухнастиків. Хто їх розставив - невідомо, але за головною версією, коти "мешкали" над будівлями магазинів і таким чином торговці приманювали клієнтів. 

Деякі вияви пієтету до котів того часу спантеличують.

Так, нещодавно Інтернет підірвало фото могильної плити кота Дьюї. Викладений у соцмережі знімок зібрав понад 5 тис. лайків за 13 годин.

Поховано тваринку з великою пошаною. Навіть з більшою, ніж іноді ховають людей.

На надгробному камені - епітафія: "Він був просто котом, але при цьому досить людяним, щоб ділити з ним години самотності і болю".

А в Британії котофілія привела до того, що коти стали... держслужбовцями. У 1924 році у країні з'явилась офіційна посада головного кота країни. За посадовою інструкцією, кіт повинен ловити мишей в резиденції прем'єра.  Першим офіційним котом Британії став Казначей Білл, а наразі нелегку роботу виконує Ларрі, який сьогодні вітатиме нового прем'єра.