Куди заведуть людство гравітаційні хвилі Ейнштейна

Фізики з проекту LIGO відрапортували про успішне спостереження за гравітаційними хвилями. Себто спостерігали вони, звичайно, не вчора – а 14 вересня минулого року, але перевірка і підготовка до публікації подібного відкриття – штука довга. Гравітаційні хвилі – це такі собі збурення гравітаційного поля, "брижі" на тканині простору-часу, що виникають при русі з прискоренням дуже масивних тіл (себто всіляких, звичайно – але тільки від надмасивних тіл ці збурення вдається зареєструвати). При тому гравітаційні хвилі розповсюджуються чи то зі швидкістю світла – чи, за деякими теоріями, навіть швидше. Включно до безмежної швидкості.

Чим ця подія може потішити мешканців планети Земля? По-перше, це чергове підтвердження не тільки загальної теорії відносності Ейнштейна (який, власне, і передбачив існування гравітаційних хвиль), але й багатьох інших теорій, вибудуваних на її основі. Не те, щоби в них хтось із адекватних вчених сумнівався, але зайве підтвердження – це завжди приємно.

По-друге, спостереження гравітаційних хвиль – це, по суті, початок нової астрономії. На додаток до оптичної астрономії, радіоастрономії та інших видів спостереження за Всесвітом, додається астрономія гравітаційна. Фактично, навіть це перше спостереження гравітаційних хвиль – це астрономічна історія про злиття двох чорних дір масами 36 та 29 сонячних мас. Яке трапилось за 1.5 мільярди світлових років від нас. При цьому чорні діри викинули в простір енергію, аналогічну трьом сонячним масам, які б згоріли впродовж десятих часток секунди (!).

До цього переліку хотілось би додати "по-третє", в якому поговорити про можливість перевищити швидкість світла за допомогою гравітаційних хвиль. Але поки що – це буде фантастикою чистої води, оскільки для дослідження їх властивостей потрібно ще багато роботи, не один рік спостережень, будівництво нових детекторів. І все це може з великою ймовірністю завершитись констатацією того прикрого факту, що швидкість світла гравітаційні хвилі перевершити не можуть.

Хоча багато хто, певно, бачив фільм "Інтерстеллар", де ефект гравітаційних хвиль став стрижнем сюжету. Точніше, не самі гравітаційні хвилі – а їх "водоворот", створений надмасивною чорною дірою, через який, як через червоточину, корабель практично миттєво потрапляє в іншу галактику. Фільм, до речі, збудований у відповідності з сучасними уявленнями фізики про межі можливого. Що й не дивно, якщо зважити на той факт, що науковим консультантом, співавторм сценарію і виконавчим продюсером фільму був... Кіп Торн – один із засновників проекту LIGO. Саме того, який відсвяткував учора перемогу.

Що дозволяє потішитись думкою про те, що можливість подорожей з швидкістю, більшою за світлову – не така вже й пустопорожня фантастика. Головне лиш – знайти свою червоточину.