Хто такий Ганапольський, щоб погрожувати Порошенку

Як зазначає Depo.ua, резонансну обіцянку Ганапольський дав в програмі "Ранок з Ганапольським".

"Якщо хтось підійде до мене, навіть Порошенко, і скаже, якою мовою мені розмовляти в моєму ефірі з моїми глядачами, це буде останній день моєї роботи в ЗМІ України", - заявив він.

Пізніше додав, що справа не в конкретній мові, а в позиції.

"Це, по-перше, повага до цих регіонів, повага до їхньої культури, до їх системі спілкування. Українська і російська різна за виразністю. Я таке бачив лише в Канаді. Ми двомовні - це здобуття, яке важко уявити. Хоч турецькою. Але керувати мною ніхто не буде. Не подобається, не підходить, зроблять відсотки - до побачення (...) Це мій світ, і ніхто не має права обмежити мій світ", - акцентував медійник. 

Мабуть, при цьому Ганапольський забув, що цей "його світ" за його ж волею існує в українському медіапросторі, в якому диктувати закони явно не йому. 

Висловлюванню Ганапольського деякі радо зааплодували: ось який молодець, бореться за демократію та повагу до регіонів. 

Інші виявили співчуття: мовляв, бідолаха не так давно з Росії, може, українську ще й не вивчив. 

Хоча насправді Ганапольський зробив заяву саме українською, та й ефіри нею веде непогано. Але навіть якщо б і не вивчив - це суто проблеми медійника, які не мають відображатися на роботі жодним чином. 

Вочевидь, на певну частину аудиторії все ще діє авторитет "імпортних" гастролерів. Але останнім часом надії тануть - замість "заморського дива" вони бавлять аудиторію хіба що "заморськими понтами".

Тут варто згадати чималий досвід роботи російського медійника на "Радио "Вести". В той період чимало хто нарікав:  прикриваючись патріотичною позицією, Ганапольський працює на підрив інтересів України. Остання заява журналіста - з цієї ж сфери.

З першого погляду - каприз творчої людини із власними поглядами на свободу слова. З другого - потужний інформаційний вкид, який дехто в соцмережах вже прийняв за чисту монету. Якщо очистити промову Ганапольського від пафосу, вийде кришталізоване: "Я піду, адже Україна двомовна, а ви притискаєте інтереси власних громадян". Словом, риторика, яка дуже нагадує кремлівську. 

Була й інша, більш двозначна історія, коли слухач "Радио "Вести" заявив в ефірі, що любить Путіна, на що Ганапольський епатажно відповів "Іди в дупу, покидьку". 

Ефектний жест змусив користувачів оспівувати тоді ще росіянина Ганапольського і саму радіостанцію. Послання ширили у соцмережах, обливаючись сльозами розчулення. 

 

Пізніше подали голос скептики: мовляв, "емоційний вибух" телеведучого прозвучав надто по-акторськи (до речі, Ганапольський кілька років працював у театрах). А ватнику за дзвінок, напевне, приплатили.

Адже одним таким ефіром досягали кількох цілей. По-перше, радіо підвищувало популярність, а проросійський імідж змінювався на патріотичний. По-друге, Ганапольський натякнув: тепер на Росію йому не можна, а українське громадянство він уже заслужив. І по-третє, відеоролик ставав ефектною зброєю російської пропаганди. Мовляв, дивися, світе, як в Україні поводяться з інакодумцями. 

Втім, доводи скептиків і критика не подіяли - медійнику таки надали українське громадянство. Питання, чому російський журналіст не може просто працювати в Україні, лишилося відкритим. Не так вже й давно медійник на наших теренах, і за такий термін стати громадянином нереально у більшості випадків і в більшості країн. 

Офіційно ставши  українцем, Ганапольський сфотографувався з тодішнім головою адміністрації президента Борисом Ложкіним. 

Мабуть, з того часу Ганапольський уявив, що проводити з ним діалоги будуть виключно на рівні адміністрації президента і навіть сам президент. Звідси, мабуть, і фантазії, як Порошенко просить його вести ефір українською. Фантазії, звичайно, нездійсненні - окрім десятка прихильників у Facebook з такими проханнями медійнику навряд чи надокучатимуть. 

В демократичному українському суспільстві закони прості. Якщо Ганапольський не хоче працювати у ЗМІ - хай сидить без роботи. Талановитих ведучих в Україні море і без нього.