Хроніка Революції Гідності: Янукович іде на поступки, але не здається

Прийняття Верховною Радою увечері 20 лютого постанови «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України». стало одним із переломних моментів Євромайдану. 

21 лютого 2014 лідери опозиції підписали з Віктором Януковичем угоду щодо врегулювання кризи в Україні. Відповідно до угоди, протягом 48 годин з моменту її підписання мала б відновити дію Конституція України в редакції 2004 року та сформовано новий коаліційний уряд; до вересня 2014 року треба було провести конституційну реформу; до грудня 2014 року — провести позачергові президентські вибори; також треба прийняти нове виборче законодавство та обрати новий склад ЦВК; провести розслідування випадків насильства під наглядом Ради Європи; також влада та опозиція відмовилися від силових дій. Угоду було засвідчено главами МЗС Польщі та Німеччини, представником МЗС Франції, представник від Росії відмовився підписати.

21 лютого 2014 близько 50 офіцерів силових відомств, без розпізнавальних знаків, озброєних автоматичною зброєю проникли у кулуари Верховної Ради, але були видворені за її межі кількома беззбройними депутатами Верховної Ради і їхніми помічниками-консультантами.

Того ж дня Верховна Рада 386-ма голосами підтримала Постанову про відновлення легітимного Конституційного ладу (в редакції від 8.12.2004), це означало, що тепер буде сформовано новий Уряд, а Янукович втратив можливість — диктувати склад Уряду.

Увечері відбувся велелюдний Майдан, на якому прощалися із загиблими активістами. Вже після виступу лідерів опозиції, на трибуну піднявся один з «сотників Самооборони Майдану» Володимир Парасюк й заявив, що Майдан не буде терпіти Януковича ще рік, до виборів в грудні 2014. Сотник проголосив ультиматум (гаряче підтриманий Майданом), що якщо Янукович не піде у відставку до ранку, то самооборона піде на штурм.