Фотограф робить відверті та моторошні світлини своєї матері (18+)

Світлини опубликовані на сайті birdinflight.com, повідомляє depo.ua.

Автор світлин - 28-річний фотограф Ніко Коніл.  Він народився в містечку Поджибонси, живе в Сан-Джіміньяно. Вивчав медіа в Університеті Сієни, а також фотографію в міланській Академії витончених мистецтв Брера.

Працює позаштатним фотографом журналу Jazzit. Неодноразовий лауреат премій International Photography Awards, Moscow International Photo Awards і паризької Prix de la Photographie.

"Мого батька не стало, коли мені було три місяці, - розповідає він. - Раннє дитинство я провів з мамою і братом, але потім переїхав до бабусі і дідуся, які виростили і виховали мене. Вони замінили мені батька і матір. Після смерті дідуся я потрапив у прийомну сім'ю в Сан-Джіміньяно, з якою живу дотепер. Я майже не був з мамою. Напевно, це основна причина, по якій я почав цей проект.

Спочатку я став фотографувати маму, щоб навчитися володіти камерою. Пізніше я робив це вже для того, щоб проводити з нею більше часу. Фотографія - це свого роду міст в наших відносинах. Це спосіб краще її пізнати.

Проект носить назву "Даніела, портрет моєї матері", але це не тільки портрет. У цій роботі я звичайно ж показую її життєві ситуації та події, в тому числі і ті, які безпосередньо вплинули на мене. Іноді я просто намагаюся зрежисирувати в кадрі ті сцени, які, пробуджуючи пам'ять і досвід, оживають в той момент, коли я їх знімаю.

Також цей проект - один з моїх головних інструментів навчання, спосіб підготувати себе до роботи, яку я роблю, і представити себе на професійному рівні. Це візитна картка мого стилю у фотографії.

Звичайно, вона погоджується мені позувати. Більше того - іноді вона сама просити мене зробити кілька кадрів. Це наче гра для неї, спосіб провести зі мною час і можливість спокутувати свої провини. У цих зйомках вона бачить свій другий шанс як матері.

Завжди непросто фотографувати людину, з якою вас пов'язують відносини. Спогади, непорозуміння, несказанні слова і страхи іноді заважають працювати. Я не кажу, що мені завжди важко. Бувають і неймовірно легкі моменти, коли ми просто весело проводимо час.

Це проект всього мого життя. Він розповідає мою історію та історію моєї родини. Це історія про те, що сформувало мене як особистість і на професійному рівні теж. З психологічної точки зору копання в минулому і зустріч лицем до лиця з неприємними спогадами - важлива робота над собою. Це допомагає переживати біль і страждання. Це серія, до якої я найбільше прив'язаний емоційно. У майбутньому буде чудово (болісно, ​​але чудово) дивитися на ці знімки і згадувати про матір. Зараз же, я вважаю, це найпрекрасніший подарунок, який я зміг подарувати мамі і який вона змогла подарувати мені.